Іван Іванович ШИШКІН
(1832, Єлабуга - 20.3.1898, Петербург),
російський художник-пейзажист.
Він, прозваний за майстерність «царем лісу», народився в Єлабузі Вятскої губернії в купецькій родині. Професійно освоювати майстерність художника Шишкін почала лише в 20 років, коли надійшов у Московське училище живопису й ліплення. Потім пройшов всі щаблі визнання в Академії мистецтв, а коли відчув тісноту встановлених у ній рамок, став одним із засновників Товариства пересувних художніх виставок, що зібрав під свої прапори кращих майстрів Росії.
Все життя Шишкін додержувалося свого девізу: «Бути росіянином». Російська природа стала головною темою його картин, а вірність принципам часом доводилося відстоювати не тільки у творчих суперечках. Якось під час перебування за кордоном у Мюнхені виникла сварка між місцевими бюргерами й молодим художником, не стерпівшого глузувань над росіянами й Росією.
Результатом її стали розтрощення юрби німців і виклик до суду, де речовим доказом виступав залізний прут у три пальці товщиною, зігнутий Шишкіним у дугу. Художника виправдали, а із залу суду захоплені німецькі побратими по ремеслу віднесли його в найближчу пивну, де сповна віддали належну честь колезі.Він помер раптово в Петербурзі 20 березня 1898, сидячи за мольбертом, працюючи над новою картиною. Був похований на Смоленському православному кладовищі. У 1950 році прах художника був перенесений разом з пам'ятником на Тихвинское цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Свої самі знамениті полотна - «Жито», «Ранок у сосновому лісі», «На Півночі дикій...», «Корабельний гай» - Шишкін створив в останню третину свого життя після глибокої кризи, викликаного низкою смертей найближчих йому людей: батька, дружини Євгенії, синів Володимира й Костянтина, улюбленого учня Федора ВАСИЛЬЄВА й, нарешті, другої дружини Ольги ЛАГОДИ, що сама своїм талантом обіцяла перевершити всіх у мистецтві пейзажу.
До речі, кітчових ведмежат, що догодили на обгортку «Ведмедика клишавого», намалював не Шишкін, а художник Костянтин САВИЦЬКИЙ. І саме він попросив друга домалювати пейзаж для своїх звірят, а побачивши створений Шишкіним шедевр, спочатку навіть відмовився ставити на картині свій підпис як співавтора.
