Джон Огастес САТТЕР
/John Augustus SUTTER (Johann August SUTTER)/
(15.2.1803 - 1880),
піонер освоєння Каліфорнії.
Його батьки швейцарці, народився він у Німеччині, в Америці опинився після втечі від кредиторів у Швейцарії, залишивши на батьківщині дружину й чотирьох дітей. Спочатку йому не щастило, і він вирішив перебратися на цілинні землі в мексиканську тоді Каліфорнію, щоб заснувати там своє поселення.
Добиратися довелося через Гавайї, Аляску й уже відтіля на російському кораблі в Єрба-Буена, як тоді називалося Сан-Франциско. В 1839 році Саттер заснував поселення Нова Гельвеція в долині ріки Сакраменто, де раніше жили тільки індіанці. Для захисту він побудував форт 5-метровими стінами метрової товщини, а в грудні 1841 року придбав Форт-Росс, що був раніше центром Російсько-Американської компанії в Каліфорнії.
Щоб офіційно володіти землею, Саттер прийняв мексиканське громадянство. Перші 10 років усе йшло так, як він і мріяв: поля й сади приносили врожай, череда досягла 13 тисяч голів, у Каліфорнію прибувало усе більше переселенців, а вплив Саттера в умовах загарбницької війни з Мексикою тільки ріс. Він навіть вирощував кастильскі троянди.
І от коли війна повинна вже була завершитися перемогою, раптом усе завалилося, одночасно назавжди прославивши Джона. У січні 1848 року тесля МАРШАЛЛ, що будував йому лісопилку, виявив золото, а Саттер підтвердив, що принесені зразки насправді самородки високої проби. Він хотів зберегти все в таємниці, але чутки стали відразу ж поширюватися, і на наступний рік Каліфорнію охопила "золота лихоманка".
Мандруючі через Форт-Саттер золотошукачі знищували врожай, викрадали худобу, інструменти, слідом за ними кинулися й працівники Саттера. Він спробував переселитися на ферму, до нього прибули дружина й діти, співгромадяни обрали його командуючим місцевим ополченням із присвоєнням чина генерал-майора, але через кілька років і тут стали грабувати всіх підряд, самовільно захоплювати землі, що належали йому, а його право на деякі з них було оскаржено Верховним судом.
Сумним підсумком стало спалення його садиби однією зі зграй. До кінця життя Саттер боровся за відновлення своїх прав, поки влітку 1880 року Конгрес не присудив йому 50 000 доларів компенсації. Два дні потому генерал помер.