РІЧАРД II
/RICHARD II/
(1367 - 14.2.1400),
король Англії (1377-99), останній з династії Плантагенетів.
Онук короля ЕДУАРДА III, син ЕДУАРДА ЧОРНОГО ПРИНЦА, став королем в 10 років. У спадщину від діда йому дісталася країна, що ще тільки приходила до тями після першого періоду Столітньої війни із Францією й декількох епідемій бубонної чуми, прозваною Чорною Смертю, тому що вона викосила майже половину населення Європи. Перші роки його правління, коли країною фактично управляла рада на чолі з дядьків короля герцогом Ланкастерським Джоном ҐОНТОМ, ознаменувалися великим селянським повстанням під керівництвом Уота ТАЙЛЕРА.
Підростаючи, король виявляв усе більшу самостійність, покладаючись лише на підтримку своїх фаворитів, що викликало невдоволення великих феодалів, які об'єдналися й зуміли добитися в парламенті страти п'яти найближчих королівських радників і змусити короля принести нову присягу (1388). Річард взяв реванш в 1397 році, коли стратив трьох заколотних лордів, а інших вигнав із країни. Серед вигнанців виявився й син Джона Гонта Генріх БОЛІНГБРОК, а володіння Ланкастерів були конфісковані.
У зовнішній політиці Річард II додержувався політики миру із Францією, дотримуючи укладене в 1375 році перемир'я. Цьому сприяв і другий шлюб короля з Ізабеллою ВАЛУА. Король був покровителем мистецтв, його підтримкою користувався Джеффрі ЧОСЕР. Крім усього іншого, король вважається винахідником носової хустинки.
Коли в 1399 році Річард відправився до Ірландії, щоб приборкати воюючих феодалів, його противники використали слушний момент, щоб повернутися в країну і проголосити королем ГЕНРІХОМ IV Болінгброка. Річард II був полонений і кинутий у в'язницю, в якій його і вбили, коли почалися заколоти на його підтримку. До війни Червоної і Білої троянд ще залишалося більш ніж півстоліття, фактично ж Річард II став її першою жертвою.