Відбулося врочисте освячення на Марсовому полі в Римі біломармурового Вівтаря Миру (Ara Pacis), прикрашеного витонченими скульптурними рельєфами.
Рішення про його будівництво було прийнято в 13 р. до н.е. після переможного повернення імператора АВГУСТА з Галлії й Іспанії.

В урочистій обстановці ОКТАВІАН склав із себе надзвичайні повноваження й оголосив про відновлення республіки.
16 січня на заздалегідь підготовленому Октавіаном засіданні сенату він дозволив умовити себе стати принцепсом (першим громадянином, титул імператора) і називатися відтепер АВГУСТОМ (божественним), тому що був сином обожненого на той час Цезаря.

Він одержав щит із зображенням чотирьох його головних чеснот: virtus, clemetia, institia, pietas (мужність, помірність, справедливість, благочестя).

За рішенням римського сенату закрилися двері храму Януса в Римі на знак закінчення 100-річних громадянських воєн.
Трапилося це вп'яте в римській історії. Храм Януса знаходився на римському Форумі і був споруджений в VII столітті до нашої ери, коли Римом правив другий римський цар НУМА ПОМПІЛІЙ. Раніше Янус був божеством неба і сонячного світла, що відкривало небесні брами і що випускав сонце на небо, а на ніч замикав ці брами.

Потім він став владикою всіх початків і починів в часі, богом начала і кінця життя. Під його заступництвом знаходилися всі входи і виходи, будь то двері приватного будинку, храму богів або ворота міських стін. Його самого зображали з двома особами: одним, оберненим в майбутнє, а другим - в минуле. На честь його отримав своє ім'я місяць січень ("januaris" з лат.), коли при Нумі Помпілії рік був розбитий на 12 місяців.

Сам храм був подвійною аркою, сполученою стінами, з розташованими один проти одного входами. Коли оголошувалася війна, вони розкривалися і мимо статуї бога проходили воїни, що прямували в похід. Коли підписувався мир, війська знов проходили через подвійні двері храму, які потім закривалися на ключ. Поки йшла війна, вони залишалися відкритими.

Особливу запеклість війни прийняли в I столітті до нашої ери, тому нам так добре і відомі імена ЮЛІЯ ЦЕЗАРЯ, КЛЕОПАТРИ і МАРКА АНТОНІЯ. Імператор ОКТАВІАН, що зумів зупинити війну, знищивши при цьому своїх супротивників, був названий сенатом почесним ім'ям АВГУСТ (тобто звеличений богами), двері його будинку увиті лаврами, над ними повішений вінець, за ним назавжди було збережено право першим висловлювати свою думку в сенаті. І це лише мала частка почестей, що дісталася людині, заслугами якої були закриті ворота храму Януса.

Римський сенат примусив полководця ГАЯ ЮЛІЯ ЦЕЗАРЯ розпустити війська.
Коли Цезар відмовився, сенат 7 січня передав всім вищим посадовим особам і народним трибунам диктаторські повноваження для захисту республіки. У відповідь Цезар з одним легіоном 10 січня перейшов річку Рубікон, кордон між Галлією та Італією. Так почалась громадянська війна в Римі, а Рубікон став символом прийняття радикального рішення.

Римський консул ГАЙ МАРІЙ провів по Риму полоненого царя Нумідії ЮГУРТУ, якого стратили через 6 днів.
Югурта громив занепалу римську аристократію до тих пір, поки в 107 р. до н.е. новий консул Гай Марій не провів військову реформу. Гай Марій почав набирати в армію безмайнових громадян, які постійно займались військовими навчаннями і отримували від держави зброю і плату за службу.

Для швидшої відправки консула на війну в Іспанію день початку річного строку консульства було перенесено римськими жерцями з 1 березня на 1 січня.
З 46 р. до н.е. 1 січня стало початком року і в цивільному календарі.

Під час Палатинських ігор у Римі преторіанський військовий трибун КАССІЙ ХЕРЕЯ вбив імператора КАЛІГУЛУ, перервавши чотири роки його деспотичної сваволі.
Популярний на початку свого правління, Калігула викликав невдоволення сенату й преторіанців своїм прагненням до необмеженої влади, ексцентричністю політичних рішень.

Засуджували сучасники й пристрасть Калігули до власних сестер, особливо близькість із Юлією Друзиллою, яку він оголосив божественною після її смерті в 38 р. Преторіанська гвардія оголосила імператором КЛАВДІЯ, що все життя перебував під впливом своїх дружин.

Король англосаксів ЕДУАРД СПОВІДАЛЬНИК женився на Едіт, єдиній дочці ГОДВІНА УЕССЕКСЬКОГО.

Королем англо-саксів став ГАРОЛЬД II.
Престол був заповіданий йому ЕДУАРДОМ СПОВІДНИКОМ в обхід законного спадкоємця онука Едгара. Питання про престолонаслідника кілька років було предметом суперечки і залишилося невирішеним навіть після коронації Гарольда. Розповімо пізніше, як воно було вирішено, а поки що декілька слів про Едуарда Сповідника. Він був обраний королем літом 1042 року після смерті КНУДА, що перебрав під час пиятики, Англо-саксонська знать намагалася відновити в його особі древню династію, щоб звільнитися від данського панування.

Головну роль у сходженні Едуарда на престол зіграв ГОДВІН УЕССЕКССЬКИЙ, на єдиній дочці якого - Едіт - він одружився в 1045 році. Але довгі роки Едуард прожив в Нормандії, звідки разом з ним як свита прибули нормандські феодали. Незабаром прибульці зайняли всі ключові пости, що викликало обурення англо-саксів. На чолі опозиції опинився тесть короля зі своїм сином Гарольдом. Не ради ж цього вони старалися раніше! Король знаряддям помсти вибрав дочку Годвіна, образивши її і змусивши піти в монастир. Краплею, що переповнила чашу терпіння, стало призначення Кентерберійським архієпископом одного з нормандців. Після невдалого повстання Годвін з прихильниками опинився у вигнанні, але незабаром повернувся зі свіжими силами, був підтриманий народом, так що королеві довелося повернути йому свою прихильність.

Ім'я Едуарда Сповідника в історії Англії пов'язане перш за все із спорудою нового храму, який був побудований поза межами Лондона, на захід від столиці. Звідси і пішла назва собору - Вестмінстер. Він був освячений на різдво в 1065 році, але важко хворий король на урочистій церемонії був відсутній.

Повертаємося до династичної суперечки. Опісля дев'яти місяців у битві при Гастінгсі війська герцога Нормандії Вільгельма (доріжка до Англії вже була уторована) розбили піхоту Гарольда, що мужньо чинила опір, сам король загинув під час битви, а в грудні у Вестмінстері був коронований новий король Англії ВІЛЬГЕЛЬМ ЗАВОЙОВНИК. З тих пір там вінчаються на царство всі англійські монархи.

Одруження сина Володимира МОНОМАХА, майбутнього великого князя Київського Юрія ДОЛГОРУКОГО на дочці половецького хана Аєпи.
В цей час огида до злісних язичників поступилася місцем політиці та надії заспокоїти державу хоч на невеликий термін. Але мир не продовжився і двох років: вже в 1109 році русичи знову воювали з половцями.

У день святого Іларія засновано орден Тамплієрів.

Помер київський князь ГЛІБ, син ЮРІЯ ДОВГОРУКОГО, молодший брат АНДРІЯ БОГОЛЮБСЬКОГО.
У літописі про нього писали: "Цей князь був братолюбець; якщо кому цілував хрест, то не змінював слова до смерті; був лагідний, ґречний, любив монастирі, шанував чернечий чин, щедро обдаровував злиденних". Андрієві доносили, що брата отруїли, але достовірних доказів цьому не було.

Спадкоємцем Гліба став дорогобушський князь Володимир Мстиславович, славний тільки віроломством. Його, як старшого в роді Мономаховому, самовільно звели на престол племінники, але княжити йому довелось менш трьох місяців.

Король ПИЛИП II АВГУСТ заснував Паризький університет, що став другим у Європі.

Перше згадування в хроніках назви Берлін, але датою народження міста все-таки прийнято вважати 28 жовтня 1237 року.

Рада Ризького архієпископа і Лівонський орден домовились про розділ Земгале, юридично оформивши процес завоювання території Латвії.

Граф Лестерський уперше скликав на сесію англійський парламент.

ДАНТЕ АЛІГ'ЄРІ покинув Флоренцію.
Фактично це було вигнання поета з рідного міста, тому що він належав до партії "білих" гвельфів, потерпілих поразку в політичній боротьбі з "чорними" гвельфами.

Заочно Данте був присуджений до спалення з конфіскацією майна. Пізніше поет став, за його словами, "сам собі партією". Міська влада намагалися змусити його повернутися назад, але поставлені ними умови були принизливими для достоїнства Данте, і він знову був присуджений до смерті.

Поет провів все життя, що залишилося, у скитаниях по містах Італії й за рубежем і закінчив свій життєвий шлях у Равенні. Винесений йому вирок був скасований в 1966 році! Про католицьке пекло ми знаємо по його поемі і по малюнках Дюрера.

Весілля короля Англії ЕДУАРДА II і ІЗАБЕЛЛИ ФРАНЦУЗЬКОЇ, дочки короля Франції ПИЛИПА IV ГАРНОГО.
Король і як монарх, і як чоловік був незначний, а 15-літня королева честолюбна й енергійна й прагнула відігравати помітну роль у керуванні країною. Королем управляли його фаворити-коханці, відносини з баронами були напруженими. Навіть у день весілля Едуард зволів розділити ложе не з молодою, а своїм фаворитом Пірсом Гавестоном. Поводження фаворита було настільки безсоромним, що його вигнали й пізніше вбили.

Спочатку королева намагалася примирити баронів з Едуардом, але коли на сцену вийшли нові фаворити - батько й син Диспенсери, Ізабелла разом із сином, майбутнім королем ЕДУАРДОМ III, виїхала у Францію до свого брата КАРЛА IV, де зібрала військо, з яким в 1326 році вдерлась в Англію й арештувала чоловіка.

Парламент на наступний рік змусив короля відмовитися від престолу, а новим королем був проголошений Едуард III. Ізабелла в цей час зблизилася із заколотним бароном Роджером Мортімером. Колишнього короля тим часом чекала жахлива смерть: його, мов куріпку, насадили на розпечений металевий прут.

Але ідилія призначеною регентшею Ізабелли з Мортімером теж тривала недовго. В 1330 році син взяв владу у свої руки: Мортімер був арештований і страчений, а королева піддана довічному ув'язненню. В останні роки свого життя вона постриглася в черниці.

Син же правив п'ятдесят років і почав Столітню війну із Францією, висунувши претензії на трон французьких королів після припинення династії Капетингів зі смертю Карла IV як онук Пилипа IV.

У Кракові проголошений королем Польщі бжесць-куявський князь ВЛАДИСЛАВ I ЛОКОТОК, що частково об'єднав польські землі й заклавший основи єдиної феодальної Польської держави.
В 1331 році в битві під Плавцями він завдав серйозної поразки Тевтонському ордену, що претендував на польські землі.

У Москві заснований Симонів монастир.