Слово «адвокатура» походить від латинського кореня advocare, advocatus («закликати», «запрошений»). У Стародавньому Римі терміном «адвокат» позна­чалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали поради і як однодумці виражали підтримку та співчуття.

Найвідомішим адвокатом давнини був Ціцерон, який часто виступав в суді як в якості адвоката так і на боці обвинувачення.

З часом назву «адвокат» було по­ширено на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Той, хто погано говорив, як правило, програвав справу. Для осіб – учасників судової справи, які не мали таланту красномовства, позовні й виправдальні промови складали рідні та друзі.

Потім складання таких промов (так званих логографів) стало заняттям особливого прошарку осіб, які називалися логогра­фами чи диктографами. Першим професійним логографом вважається Антифон (V ст. до н. е.), який ввів звичай брати плату за складення судових промов. Серед відомих логографів були й такі талановиті оратори, як Лізій, Ісократ, Есхіл і Демосфен.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру», який був введений в дію постановою Верховної Ради від 19 грудня 1992 року, Адвокатура України - це добровільне професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента України «Про День адвокатури» від 2 грудня 2002 року № 1121/2002.