Із матеріалів справи СВУ (Спілка Визволення України).
Зізнання обвинувачених на слідстві.
"Студент М.П.Павлушков 1 березня показав: зустрівши якось у Києві машину Ворошилова, коли той проїжджав, здається, на маневри, я дуже шкодував, що не було в мене зброї, бо я обов'язково вчинив би замах на цього наркома.
Педагог В.Ф.Дурдуківський 7 березня показав: щороку в школі значно більше, ніж цього вимагали офіційні програми, відводиться місце і часу для вивчення Шевченка, Кирило-Мефодіївського братства, дореволюційного напрямку в літературі та ін.
Письменник М.Є.Івченко 8 березня показав: я вилаштовував свої твори таким чином, щоб вони змальовували радянське життя з негативного боку, надавали йому негативних рис...
Фрагмент конфіденційної розмови слідчого із засудженим у "Справі СВУ" професором Й.Ю.Гермайзе: усе від початку до кінця вигадка слідчих. Підслідчі у своєму інтелігентському ідіотизмі усе це підтвердили".
(Костюк Г. "Зустрічі і прощання").
Вони, я гадаю, не від ідіотизму робили ці зізнання, а від нестерпного болю.