Повстання в Москві проти поляків.
Поляки з Китайгорода напали на москвичів, безліч їх перебили й вибили в Біле місто, яке підпалили. Москва встигла вся вигоріти, коли під час вуличних боїв у місто ввійшли передові загони ополчення під керівництвом князя Д. М. ПОЖАРСЬКОГО. Поляки були відкинуті й загнані в Кремль і Китайгород. Під час цих боїв князь був важко поранений.
У наступні дні на руїнах Москви зібралася вся москвовитьська рать і приступилася до облоги ворога. В облозі разом з поляками сиділи й московські бояри й чиновники, що перейшли на службу до польського короля. Замість них земське ополчення вибрало нову владу в особі воєводи Прокопія ЛЯПУНОВА, князя Дмитра ТРУБЕЦЬКОГО й козачого отамана Івана ЗАРУЦЬКОГО.
Але ця влада проіснувала недовго, тому що між воєводами спалахнули старі чвари. Дворянство на чолі з Ляпуновим прагнуло відновити старий порядок, а Трубецькой і Заруцький відстоювали інтереси тушинців і козаків. Козацтво вважало Ляпунова своїм головним ворогом і, викликавши його на коло, зарубали шаблями, після чого стали насильничати над дворянами й городянами.
Ті розбіглися з-під Москви й зникли по своїх будинках. Ополчення розпалося, козаки самостійно взяти місто не могли. Трубецькой із Заруцьким називали себе правителями держави, але ніхто не бажав їм підкорятися, і всі міста шукали засобу позбутися від них. Так сумно закінчилось перше земське ополчення проти поляків.