Олекса СЛІСАРЕНКО
(1891-1937)
Олекса Андрійович Слісаренко (справжнє прізвище Снісар), поет і прозаїк. Народився в с. Шиповатому на Харківщині в родині лимаря, вчився в Кучерівській та Харківській с.-г. школах, з 1912 працював агрономом, у 1914 — 17 був в армії. З 1917 жив у Києві, у 1920-их pp. переїхав до Харкова, де був якийсь час гол. ред. видавництва «Книгоспілка» і в 1928 — 29 співред. ж. «УЖ» («Універсальний Журн.»).
З першими віршами виступив 1910 — 11 в студентському ж. «До праці» і в ж. «Рілля». У Києві пристав до угруповань укр. символістів «Біла Студія» і «Музагет». Перша зб. символістичних поезій С., писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й ін. рос. символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 п. н. «На березі Кастальському».
Згодом С. пристав до угруповань панфутуристів «Аспанфут» і «Комункульт» і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). У названих зб., як і в кн. вибраної лірики 1911 — 27 п. н. «Байда» (1928), С. виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми. З 1924 почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англ. і амер. новель, оп., повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932).
Теми й сюжети прозових творів С. взяті гол. з дорев. і рев. укр. життя, їх герої — «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з рев. подіями. С. писав також вірші й оп. для дітей. У 1931 видав під псевд. Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку тво. рів». Вибрані твори С. були видані 1930 у 3 тт. і повна зб. творів 1931 — 33 у 6 тт.
Пов'язання С. з символістами і футуристами, його активна участь в літ. оргціях «Гарт» і Вапліте, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на С. репресії. Заарештований 1935, С. був засланий на Соловки і розстріляний 1937 під час вивозу звідти чи в одному з півн. концентраційних таборів.