Василь Леонтійович КОЧУБЕЙ
(біля 1640 - 1708),
генеральний суддя.
Користувався заступництвом гетьмана МАЗЕПИ, але потім їхні відносини переросли в конфлікт, викликаний як намірами 70-річного гетьмана перейти на сторону поляків і шведів, так і його бажанням женитися на 16-літній хрещениці - другій дочці Кочубея Мотрі (названої Пушкіним у поемі "Полтава" Марією).
Кочубей через колишнього полтавського полковника Іскру сповіщав ПЕТРА I про плани Мазепи, але цар розцінив всі як наклеп, заарештував обох, під катуваннями змусив зізнатися в обмові й видав Мазепі. Неподалік від Білої Церкви, де стояв обозом гетьман, Кочубеєві й Іскрі відрубали голови. Тіла їх лежали напоказ народу, поки не кінчилась обідня, а потім були покладені в труни й відвезені в Київ. Там поховали їх 28 (17) липня, у дворі Печерського монастиря, біля трапезної церкви.