Ернст Теодор Амадей ГОФМАН
/Ernst Theodor Amadeus HOFFMANN/
(1776 - 25.6.1822),
німецький письменник («Золотий горщик», «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер», «Життєві погляди кота Мурра», зб. «Фантазії в дусі Калло», «Серапіонові брати»), композитор (перша німецька романтична опера «Ундіна»). У його творчості органічно сполучалися романтичне й трагічне, сатира й фантазія.
Поетичні образи Гофмана одержали втілення у творчості Р. ВАГНЕРА («Летючий Голландець»), П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО («Лускунчик»), А. АДАНА («Жизель»), Л. ДЕЛІБА («Коппелія») і ін. авторів.
Ернст Теодор Вільгельм Гофман народився 24 січня 1776 в Кенігсберзі (Східна Пруссія). Уже в ранньому віці виявив таланти музиканта і художника. Вивчав право в Кенігсберзькому університеті, потім дванадцять років служив суддівським чиновником в Німеччині та Польщі. У 1808 любов до музики спонукала Гофмана зайняти пост театрального капельмейстера в Бамберзі, шість років по тому він диригував оркестром у Дрездені і Лейпцігу. У 1816 повернувся на державну службу радником Берлінського апеляційного суду. Гофман відчував сильну відразу до міщан і їх ніжним «чайним» суспільствам, тому проводив більшу частину вечорів, а не рідко і частину ночі , у місцевому винному погребі. Вино природно позначилося на його нервах, він став дратівливим і страждав безсонням. Гофман, приходячи додому, починав писати жахи, створювати нові образи, які іноді заганяли в страх його самого. А строго по часу, Гофман уже сидів на своєму робочому місці і працював, як ніби нічого не відбувалося. До 46 років Гофман довів себе до остаточного виснаження; не пішов на користь його спосіб життя. Помер він в Берліні, 24 липня 1822 і навіть перед смертю йому вдалося зберегти велику дотепність і незвичайну уяву. Поховали Ернста Гофмана, в Берліні на Єрусалимському кладовищі.
Свої погляди на життя Ернст Гофман намагається показати в казках і повістях, з ухилом на фантастику. Їх було багато, і вони були в своєму роді незрівнянні. Він особисто талановито вигадує лукавство різних героїв, які і веселі, і граціозні, а іноді надто похмурі. Вигадані народи несли читачеві інформацію сарказму і несерйозної сатири, що в свою чергу не приймала німецька критика. Проте Гофман стає популярним в інших країнах: в Північній Америці, в Європі, в Росії. До найбільш відомих творів Гофмана слід віднести: «Чортовий еліксир» (1816); романи та новели для збірки «Нічні оповідання» (1817); «Дивні страждання одного директора театру» (1819); «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» (1819); «Серапіонові брати» (1819); «Життєві погляди кота Мурра» (1820); «Принцеса Брамбілла» (1821); «Мейстер Фло, казка в сімох пригодах двох друзів» (1822).
Цитати Е.Т.А. Гофмана:
«Це борг вірного друга - розділяти твою печаль».
«Вельми часто трапляється в житті, що та чи інша людина видається оточуючим особливо доброчесною якраз в ту пору, коли вона затіває якусь шахрайську витівку».
«Як відомо, розлука з близькими серцю буває часом настільки болісна, що і нікчемна відстань здається нескінченною!»
«Чи є більш приємний стан, ніж задоволення собою?»
«Та чи є таке людське серце, яке не було б полем битви добра і зла!»
«Якщо ж ви чомусь дивуєтеся, тому що вам нічого такого ще не траплялося зустрічати або тому що вам не вдається вловити зв'язок між причиною і наслідком, то це доводить лише вроджену тупість вашого погляду, яка шкодить вашій здатності пізнавати».
«Знай же, недосвідчений молодик, не слід боятися дрібних жертв заради досягнення великих вигод».
«Чи довговічне щастя в світі цьому? Чи не підстерігає нас ворожа сила в кожній насолоді, нами спробуваній ...»
«Кого люблять, про того дбають ...»
«Є вельми просте і мудре життєве правило: як не крутись, а від долі не втечеш».
