Джордж Гордон БАЙРОН
/George Gordon BYRON/
(1788 - 19.4.1824),
англійський поет.
Джордж Гордон Ноел Байрон (також відомий як лорд Байрон) народився 22 січня 1788 в Лондоні в титулованій, але бідній сім'ї. Першу освіту здобув в приватній школі. Потім став навчатися в класичній гімназії, школі доктора Глені (там проявилося велике прагнення до читання), школі Херроу. У цій школі було написано кілька віршів Байрона. У 1807 році лірика Байрона була вперше опублікована. У відповідь на жорстоку критику, що вийшла тільки через рік, в 1809 було видано твір Байрона «Англійські барди і шотландські критики». Після подорожей була опублікована поема Байрона «Чайльд-Гарольд», що дуже швидко отримала успіх. З часом Байрон видає кілька поем (наприклад, «Корсар», «Лара»). У 1815 році одружився з міс Мілбек, якою двічі робив пропозицію. Незабаром після народження дочки пара розлучилася.
У 1816 Байрон виїхав з Англії. Жив у Швейцарії, Венеції. У той період були написані твори: «Пророцтво Данта», «Марино Фальеро», кілька частин «Дон-Жуана», «Каїн», «Бачення страшного суду», «Вернер», «Острів» та багато інших. Познайомившись в Женеві з графинею Гвіччіолі, деякий час щасливо прожив з нею. У 1823 році вирушив до Греції після початку там повстання. Бажаючи допомогти країні звільнитися, навіть продав своє англійське майно. Потім Байрон застудився, а в квітні 1824 помер.
Творчість великого англійського поета Байрона представляє собою одне з найзначніших явищ в історії світової літературної та громадської думки. У його поетичних творах втілилися найбільш гострі, життєво актуальні проблеми його епохи. Англійський поет Дж. Байрон у своїй творчості створив тип героя (байронічний герой), який став літературним втіленням духу епохи романтизму. Для нього є характерними розчарованість в навколишньої дійсності, протест проти неї, нудьга, блукання в нетрях власної душі, розчарування, меланхолія, туга за нездійсненним ідеалам.
Мій дух як ніч (Дж.Г.Н.Байрон)
Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть
образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
Переклав В. Самійленко
