П'єр АБЕЛЯР
/Pierre ABELARD/
(невід. 1079 - 1142),
французький богослов, філософ-вільнодумець і поет.
У Парижі Абеляр здобув величезну популярність, викладаючи теологію. Але навряд чи б його ім'я дійшло до наших днів, не будь історії трагічного кохання Абеляра й Елоїзи. Вона вивчала латину і античних класиків у монастирі Аржантейль, про її дитинство й батьків нічого не відомо. Збереглося лише ім'я дядька, що вдочерив її, - Фульбер.
Коли в будинку Фульбера оселився магістр Абеляр, щоб навчати 18-літню прийомну дочку каноніка філософії, П'єру вже було сорок. Але він став не вчителем, а коханим дівчини. Замість філософських трактатів він став писати любовні вірші, які розучували всі жителі Парижа. Пізніше він писав про ті дні: "Руки частіше тяглися до тіла, чим до книг, а очі частіше відбивали любов, ніж стежили за написаним". Вони таємно одружилися, народився син. Канонік, що порахував себе обманутим, найняв людей, і ті під час сну жорстоко скалічили Абеляра. (Цікаво, як саме?)
Філософ усамітнився від усіх у монастирі Сен-Дені під Парижем, а Елоїза по його волі стала черницею монастиря Аржантейль. Католицьке духівництво двічі засуджувало філософа як єретика, змусило власноручно спалити свої праці. Кохані більше не зустрічалися, з'єднували їх тільки листи. Коли після двадцяти років, проведених у монастирях, Абеляр помер, Елоїза поховала його тіло поруч із келією, у якій жила. Сьогодні їхні могили перебувають на цвинтар Пер-Лашез у Парижі.