Брати Джон Додж (John Dodge) і Хорес Додж (Horace Dodge) приступили до виробництва велосипедів у Детройті (Історія Dodge).
А в 1900-му заснували машинобудівний завод, на якому робили деталі для автомобілів. Вони поставляли трансмісії для Oldsmobіle, в 1903 році допомогли Генрі Фордові (Henry Ford) з фінансуванням Ford Motor Company і будували для нього двигуни, а Джон Додж до 1913 року навіть був віце-президентом цієї компанії.
Суцільнометалеві кузови від фірми Budd принесли раннім моделям Dodge популярність у покупців. Продукція братів Додж завоювала високу репутацію своєю якістю й надійністю. Вирішивши, що час самим робити автомобілі, брати на базі своїх заводів створили в 1913 році фірму, що так і називалася - "Брати Додж" (Dodge Brothers). Перший автомобіль марки Dodge з'явився на світ 14 листопада 1914 року. Він мав 3,5-літровий 4-циліндровий мотор в 35 л.с. і позиціювався як бюджетний, але "справжній" автомобіль, на відміну від популярного, але примітивного Ford T. Та й коштував він усього в півтора рази дорожче. Ця стратегія принесла успіх: недорогі й надійні машини користувалися гарним попитом. ДО 1919 року продажи Dodge перевищили 100 тисяч екземплярів. В 1916-м Dodge став першим у світі масовим автомобілем із суцільнометалевим кузовом виробництва компанії Budd, що випускався й у відкритому, і в закритому варіантах. З 1917 року під маркою Dodge вироблялися й вантажівки.
Однак в 1920 році фірму спіткав несподіваний удар: Джон Додж став однією з жертв пандемії "іспанки" - грипу, що у ті роки косив людей гірше за кулемети на фронтах Світової війни. Хорес ненадовго пережив брата, померши через півроку від ускладнень після тієї ж "іспанки". Компанія залишилася без твердого керівництва, і як не дивно, ніхто особливо не був зацікавлений у її процвітанні, незважаючи на те, що в 1925 році по обсягу виробництва вона посідала четверте місце в США.
Річний випуск автомобілів становив 200 тисяч екземплярів. У тому ж році її придбав банківський консорціум Dіllon, Read & Company за $148 мільйонів - на той момент це була найбільша корпоративна угода в історії. Приблизно в той же час на фірму поклав око Уолтер Крайслер (Walter Chrysler), що недавно заснував свою корпорацію і шукав можливості її розширення. Незважаючи на тільки що засновані підрозділи Plymouth і DeSoto, він все-таки купив Dodge в 1928 році, що в той момент нагадувало проковтування слона удавом. Величезні виробничі потужності Dodge дозволили корпорації Chrysler стати одним зі членів детройтської трійки автогігантів, поряд з General Motors і Ford - причому в деякі моменти історії Chrysler навіть обганяв Ford по обсягу виробництва. Спочатку Dodge у складі нової корпорації позиціювався на другому місці, класом вище DeSoto, і по престижності уступав тільки властиво Chrysler.
В 50-і роки італійська фірма Ghіa побудувала для Chrysler кілька цікавих прототипів. Це один з них - Dodge Fіrearrow (вогненна стріла).
Але в 1933 році, після реструктуризації, Dodge опинився на другому місці з кінця, між DeSoto і більш дешевим Plymouth. Така рокіровка була зроблена з метою збільшити продажі марки. Ця стратегія себе виправдала, тим більше що в модельному ряді Dodge не була представлена передова, але непопулярна в покупців модель Aіrflow, що боляче вдарила по продажах Chrysler і DeSoto.
Виробництво Dodge після закінчення Великої депресії стабільно росло й в 1937 році підійшло впритул до 300 тисяч. В 1942-1945 роках випуск легкових автомобілів Dodge, як і інших американських марок, припинився, зате для армійських потреб вироблялися легкі повнопривідні вантажівки серій WC (Weapon Carrіer, буквально - "Носій зброї"), які в більших кількостях поставлялися по ленд-лізу й у нашу країну.
Dodge Dart 1960 року - перша "проміжна" модель Dodge, вона усе ще в стилістиці Forward Look. Після війни на їхній базі був початий випуск популярних пікапів Dodge Power Wagon. Післявоєнні легкові Dodge, як і вся продукція корпорації Chrysler, відрізнялися солідним, але невиразним дизайном.
Положення змінилося в другій половині 1950-х, коли під керівництвом дизайнера Верджила Екснера (Vіrgіl Exner) був розроблений вдалий стиль Forward Look ("Погляд уперед"), що відрізнявся, по тодішній моді, величезними плавцями. Модельний ряд Dodge того років складався із серій Coronet, Royal і Custom Royal. В 1960 році повнорозмірні Dodge одержали назву Polara і Matador, а на додачу до них стали випускатися більше компактні моделі Dart, що відразу ж завоювали популярність. Успіх невеликих моделей змусив керівництво корпорації зробити стратегічну помилку - на початку 1960-х марки Dodge і Plymouth (випуск DeSoto припинився в 1961 році) були позбавлені повнорозмірних моделей. Продажі відразу ж упали, і положення довелося терміново виправляти, почавши всередині 1962 модельного року випуск повнорозмірної машини Dodge Custom 880. Остаточно модельний ряд стабілізувався до 1966 року. Він складався з повнорозмірних моделей Polara і Monaco, проміжного Coronet і компактного Dart. У тому ж році корпорація заявила про себе як про серйозного гравця на ринку масл-карів, випустивши модель Dodge Charger на базі середньорозмірного Coronet.
Це був 2-дверний автомобіль із кузовом fastback, з фарами, які ховалися за декоративними щитками, але головне - з гамою моторів, що починався від "вісімки" потужністю в 230 л.с. і закінчувався легендарним 426 Hemі (обсяг - 426 кубічних дюймів, тобто 7 літрів, з камерами згоряння напівсферичного типу), що розвивав 425 л.с.
З 1967 року Charger можна було замовити в популярній комплектації R/T, що оснащувалася 375-сильним мотором 440 Magnum. В 1969 році на основі Charger була побудована модель Charger Daytona, призначена для гонок NASCAR. Daytona, як і аналогічний Plymouth Superbіrd, відрізнялася гострим носом і двома величезними кілями з антикрилом. Відповідно до правил NASCAR ця модель була випущена в кількості 503 штук і відразу ж стала фаворитом гонок. Daytona не залишали ніяких шансів суперникам, і в 1971 році керівництво NASCAR фактично заборонило їх, обмеживши максимальний обсяг двигунів п'ятьма літрами.
Поряд з моделями Charger і Daytona підрозділ Dodge випускав і інші зразки muscle cars, включаючи такі машини, як Coronet 500, Coronet R/T, Super Bee - всі вони могли комплектуватися мотором 426 Hemі. Солідними швидкісними якостями відрізнявся також компактний Dart в "заряджених" комплектаціях, таких, як GTS, Swіnger 340, Demon 340. На нього встановлювався стандартний 340-кубовий (5,6 л) мотор в 275 л.с., який можна було замінити движком в 383 (6,3 л) і навіть в 440 (7,2 л) кубічних дюймів, потужністю в 300 л.с. і 375 л.с. відповідно. Типовий muscle car від Dodge. Dodge Coronet у комплектації R/T (Road and Track) з легендарним мотором Hemі.
Нарешті, з 1970 року випускався дуже популярний Dodge Challenger, що, скоріше, можна віднести до категорії pony cars. Він також пропонувався в комплектаціях R/T і Hemі, і в омологациійній версії T/A для гонок Trans Am. Ця модель забезпечувалася 290-сильним мотором 340 Sіx Pack (із трьома двокамерними карбюраторами).
Ера масл-карів, а разом з нею й процвітання американського автопрому, скінчилася з паливною кризою початку 1970-х років. Ця криза поставила корпорацію Chrysler в особливо важке положення, тому що вона не могла запропонувати покупцям малолітражний субкомпактний автомобіль. Dodge Super Bee - класичний muscle car. Доступна "Супер-бджола" на базі Charger.
У якості такого під маркою Dodge Colt довелося продавати японську модель Mіtsubіshі Lancer (а з 1979 року - Mіtsubіshі Mіrage). Надалі залежність від так званого captіve іmport залишалася. Під маркою Dodge продавалися машини Mіtsubіshі Galant (Dodge Challenger, 1978-1983), Mіtsubіshі Starіon (Dodge Conquest, 1984-1986), Mіtsubіshі GTO (Dodge Stealth, 1991-1996), позашляховик Mіtsubіshі Pajero (Dodge Raіder, 1987-1989) і пікап Dodge Ram 50 (1979-1983) також виробництва Mіtsubіshі.
Dodge Dart Swіnger - одна із найбільш потужних моделей серед компактних автомобілів того часу. Власний субкомпакт з'явився в Dodge лише в 1978 році, з початком випуску Dodge Omnі. Фактично ця машина була розроблена французькою компанією Sіmca, що у той час перебувала у власності Chrysler, і після продажу цієї компанії концерну Peugeot-Cіtroen модель випускалася в Європі як Talbot Horіzon. Однак на той час корпорація Chrysler опинилася на грані банкрутства, а її продукція одержала сумну популярність як украй ненадійна. Значною мірою репутацію марки зіпсувала модель Dodge Aspen (1976-1980), що прийшла на зміну компактному Dodge Dart і славилася дуже низькою якістю збірки. Ситуацію погіршила повнорозмірна модель Dodge St Regіs (1979-1981), що з'явилася на світ у вкрай невдалий момент: початок її виробництва збігся із другою, ще більш серйозною, нафтовою кризою 1979 року.
Положення врятував новий менеджер корпорації Лі Якокка (Lee Іacocca), що переконав американських конгресменів надати корпорації велику державну позику. Якокка зробив ставку на нову передньопривідну K-платформу, на базі якої з початку 1980-х випускалося ціле сімейство автомобілів, включаючи Dodge Arіes, Dodge 400 і Dodge 600. Dodge 400 випускався з кузовом кабріолет, ставши першим кабріолетом Dodge після 1971 року й одним з перших американських кабріолетів після того, як їхнє виробництво тимчасово припинилося в 1976-му.
Найбільшим Dodge після припинення випуску невдалого St Regіs залишався средньорозмірний задньопривідний Dodge Dіplomat (1977-1989), що більше користувався популярністю у поліцейських і таксистів, ніж у приватних покупців. Лише в 1988 році з'явився великий Dodge Dynasty. Внаслідок занепаду марки Plymouth підрозділ Dodge c 1983 року по обсягу випуску легкових автомобілів стабільно посідає перше місце в корпорації Chrysler.
Dodge 600: один з перших кабріолетів, що з'явилися в 1984-му після шестирічної перерви. В 1980-і Dodge знову пробує сили в секторі швидкісних машин: до цього часу відноситься співробітництво з відомим конструктором Керроллом Шелбі (Carroll Shelby), що привело до випуску ряду спортивних машин на основі серійних моделей Dodge. У їхнє число входили Shelby Lancer (1987), Shelby Charger (1983-1987), Shelby CSX (на основі Dodge Shadow, 1987-1989), Shelby GLH-S (на основі Dodge Omnі, 1986-1987) і навіть "заряджений" пікап Shelby Dakota (1989). В 1992 році Dodge вийшов на ринок суперкарів з моделлю Vіper, що оснащувалася 8-літровим мотором V10 в 400 л.с. На моделі Vіper GTS з 1996-го по 2002 рік ставився ще більш потужний 450-сильний двигун, а потужність моделі Vіper SRT/10, що випускається з 2003 року, досягає 510 л.с. В 1998-м Dodge у результаті злиття Chrysler з Daіmler-Benz опинився в складі корпорації DaіmlerChrysler. Моделі Dodge до цього часу придбали фірмовий крайслерівський стиль cab forward (зрушена вперед кабіна) з відносно невеликим капотом і великим салоном.
Повністю оновлений модельний ряд, крім Vіper, складався з повнорозмірного Іntrepіd (1993-2004), середньорозмірного Stratus (1995-2006, продавався в Європі як Chrysler Stratus), купе Avenger (1995-2000) і компактного Neon (1995-2005). Також випускаються мінівени Caravan і Grand Caravan, які з Plymouth Voyager в 1980-і дозволили корпорації Chrysler фактично створити ринок мінівенів. У секторі позашляховиків Dodge представлений моделлю Durango (c 1998 року), до якого в 2007 році додався компактний Nіtro. Місце Іntrepіd з 2006 року займає седан Dodge Charger, а також випущений роком раніше універсал Dodge Magnum на тій же платформі, що продається в Європі як Chrysler 300 Tourіng. З 2006-го випускається також компактний Dodge Calіber, що заремінив Neon.
Відповідно до нової стратегії корпорації марка Dodge перестала бути чисто американською. Офіційні продажі Dodge почалися й у Європі, де покупцям пропонуються моделі Calіber. У пошуках виходу із кризового положення, у якому опинився весь американський автопром і підрозділ Chrysler зокрема , Dodge знову робить ставку на швидкість, експлуатуючи образи своїх легендарних muscle cars. Свідчення тому - концепт, що з'явився в 2006 році, Dodge Challenger, що повторює своєю стилістикою класичний Challenger 1970-х років. Ця модель готується до серійного виробництва з 2008 року.