Євген Гуцало
(14.01.1937 – 4.07.1995),
український прозаїк, поет, публіцист, кінодраматург, лауреат Шевченківської премії.
Євген Пилипович Гуцало - український письменник, журналіст, поет. Народився в родині сільських учителів. Вже з дитинства він був привчений до наук і захоплено поглинав книги і вчення своїх батьків. У 1959р. Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Творчий і життєвий злет Євгена Гуцало припав на період «хрущовської весни» на території СРСР. Уже перші систематичні його публікації сподобалися тодішнім літературним корифеям: Бажану, Михайлу Стельмаху і Павлу Загребельному, і саме останній вирішив запросити молодого автора до редакції літературної газети, головою якої він був. Так, з 1961 року Євген Гуцало почав працювати в «Літературній Україні», потім у видавництві «Радянський письменник». А незабаром, в 1962 році, вийшла перша його повноцінна книжка - збірка оповідань «Люди серед людей» і відразу ж звернула на себе увагу свіжою емоційністю та відтворенням різноманітних живих характерів.
Плодотворний вінницький літератор Євген Гуцало увійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників. Протягом того десятиліття йому вдавалося реалізовувати себе і разом з Ліною Костенко, Миколою Вінграновським, Іваном Драчем, Григором Тютюнником та іншими, творити новітню українську літературу. Кінець епохи Перебудови та українська Незалежність надали ніби друге дихання Євгену Пилиповичу - писалося легко та невимушено. Останнім і найгучнішим став цикл гострих полемічних статей, присвячених українсько-російським відносинам. 4 липня 1995, на 58 році життя, після тривалої хвороби українського письменника-сподвижника Євгена Гуцало не стало.
Євген Пилипович Гуцало – дивовижний, загадковий, майже нерозкритий критиками письменник. Вражає жанрова різноманітність його творчості. В літературному доробку Євгена Пилиповича налічується більше двохсот оповідань, два десятки повістей, два романи, три поетичні збірки, книжки для дітей, публіцистика. Його «акварельна» манера письма, майже дитяча чистота та ясність світовідчуття, відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах — усе це разом з акцентуванням уваги на народних характерах, склало основу його художнього стилю. В 1985 році удостоєний Шевченківської премії за повість «Саййора» та збірку оповідань «Пролетіли коні».
"…І враз на чужині постане" Євген Гуцало
…І враз на чужині постане,
мов спалах, в пам'яті моїй:
Вітчизна — соняшник весняний
цвіте на грані польовій.
Вночі і вдень не одцвітає
у сяйві срібного вінка,
і грань за даллю не зникає,
і грань у серці не зника.
Вітчизно, в гордій пекторалі,
Вітчизно, в рідній стороні,
чим залечу від тебе далі —
тим ближча ти стаєш мені…
Коли я до своєї грані
наближусь — спалахне в душі:
Вітчизна — соняшник весняний
цвіте на крайнім рубежі…
