РИЧАРД II
/RICHARD II/
(6.1.1367 - 1400),
король Англії (1377- 99), останній з династії Плантагенетов.
Онук короля ЕДУАРДА III, син ЕДУАРДА ЧОРНОГО ПРИНЦА став королем в 10 років. У спадщину від діда йому дісталася країна ще що тільки приходила в себе після першого періоду Столітньої війни із Францією й декількох епідемій бубонної чуми, прозваною Чорною Смертю, тому що вона викосила майже половину населення Європи. Перші роки його правління, коли країною фактично управляла рада на чолі з дядьків короля герцогом Ланкастерским Джоном ҐОНТОМ, ознаменувалися великим селянським повстанням під керівництвом Уота ТАЙЛЕРА.
Підростаючи, король проявляв все більшу самостійність, покладаючись лише на підтримку своїх фаворитів, що викликало невдоволення великих феодалів, які об'єдналися й зуміли домогтися в парламенті страти п'яти найближчих королівських радників і змусити короля принести нову присягу (1388). Ричард взяв реванш в 1397 році, коли стратив трьох заколотних лордів, а інших вигнав із країни. Серед вигнанців виявився й син Джона Гонта Генріх БОЛІНГБРОК, а володіння Ланкастерів були конфісковані.
У зовнішній політиці Ричард II додержувався політики миру із Францією, дотримуючи укладене в 1375 році перемир'я. Цьому сприяв і другий шлюб короля з Ізабеллою ВАЛУА. Король був заступником мистецтв, його підтримкою користувався Джеффрі ЧОСЕР. Крім усього іншого, король уважається й винахідником носової хустки.
Коли в 1399 році Ричард відправився в Ірландію, щоб утихомирити воюючих феодалів, його супротивники використали слушну мить, щоб повернутися в країну й проголосити королем ГЕНРІХОМ IV Болінгброка. Ричард II був полонений і кинутий у в'язницю, у якій його й убили, коли почалися заколоти в його підтримку. До війни Червоної й Білої троянди ще залишалося більше напівстоліття, фактично ж Ричард II став її першою жертвою.