Амвросій Максимович БУЧМА
(14.03.1891-6.01.1957)
актор театру і кіно, режисер, педагог.
Амвросій Бучма народився у сім’ї залізничника. Навчався у Львівській українській гімназії. Був муляром, наймитував, співав у хорі, брав участь у аматорських постановках. У 1905 році став хористом і танцюристом Львівського театру товариства “Руська бесіда”. Грав у п’єсах національних авторів, російських драматургів, західноєвропейській класиці, оперних виставах. У цьому театрі А.Бучма працював вісім років, тут склалося його творче кредо: праця і новаторство. У роки першої світової війни актор перебував у австро-угорській армії, був поранений, потрапив у штрафний батальон, був у полоні, працював на шахтах Донбасу.
У 1919 році Бучма вступає до Київського музично-драматичного інституту імені М.Лисенка й одночасно працює у театрі імені Садовського, організує “Новий львівський театр” у Вінниці, на базі якого згодом засновано Український драматичний театр імені Івана Франка. У період 1921-1925 рр. грав у низці театрів України. У 1923-26 роках працює у театрі Л.Курбаса “Березіль”. У цей час отримав звання Залуженого артиста України. Творчість актора відзначалась мистецтвом перевтілення, майстерністю і неповторністю.
У 1926-30 роках працює тільки в кіно. У 1930 році повертається до “Березіля”, де створює свій найвідоміший образ — Пузир в комедії “Хазяїн”. У співробітництві з О.Корнійчуком створив образи Гайдая, згодом — Кречета (“Загибель ескадри”). У 1936 році створив образ Леніна (“Правда”) на сцені Київського театру ім.І.Франка, образ Задорожнього у драмі І.Франка “Украдене щастя”.
У роки війни бере участь у фронтових бригадах, їздить по фронтах, працює у Ташкенті в Узбецькому театрі імені Мукімі. З 1944 року — головний режисер Київського театру ім.І.Франка. У 1946-48 рр. — художній керівник Київської кіностудії художніх фільмів. Здійснів 25 режисерських робіт у театрі, кіно, на телебаченні.
Найвизначніша робота повоєнного часу у театрі — образ М.Діброви у одноіменній п’єсі Корнійчука, за яку актор отримав Державну премію СРСР.