Василь ПАЧОВСЬКИЙ
(*12 січня 1878, Жуличі — 5 квітня 1942, Львів)
український поет, історіософ і мислитель. Народився в Жуличах біля Золочева, помер у Львові.
Сьогодні він призабутий, хоч 40 років невтомно працював для літератури і створив близько 30 творів, а всі його писання налічують півсотні назв. Більшість його творів так і не було видано. Належав до «Молодої Музи», гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністичний напрям у літературі, її органом було видавництво «Світ», що працювало в 1906—1909 роках.
Батько поета — сільський священик, патріот і народовець. Мати Марія походила з роду Боярських, в якому теж було багато священиків. 1886 року Василь пішов до школи, а 1889 його віддали до польської гімназії у Золочеві. 1891 року батько помер і син мусив часто голодувати. Під час першої світової війни, на заклик «Союзу Визволення України», працював у Перемишлі і Львові. З приходом українців із царської армії, вів там національно-освідомлюючу, освітню й видавничу роботу.
Після війни вчителював у Берегові на Закарпатті, а потім вернувся до Галичини і працював у Перемишлі і Львові. З приходом большевиків став учителем української мови в середній школі, де вчив ще до війни. Брав участь у засіданнях Організаційного комітету письменників Львова у Клубі письменників. 1940 року йому запропонували викладати українську мову у Львівському університеті. Помер навесні 1942-го від простуди. Як учасник і співучасник боротьби М.Міхновського, В.Пачовський був передусім поетом-державником.
Його драма «Сон української ночі» виховувала національно свідому інтелігенцію в Галичині на початку ХХ століття. Ціле життя й велику частину своїх творів посвятив він для створення ідеології української державності. Він один із тих, що випередили свою епоху на довгі десятки років. Своїм поетичним словом умів він виразити почування і мрії патріотичної молоді, саме тому вона колись так захоплювалася його творами. Ось кілька рядків із вірша «Спів товпи»:
Хто живий уставай, меч у руки хапай, На Україну трубить Богдан! До борби, до борби кличе голос труби - Люд стає від Кавказу по Сян!
…Від Кавказу по Сян лиш один буде лан, Його власником — нарід цілий. Спільна праця і край, блисне воля і рай - України вінець золотий!
В.Пачовський ставив собі за мету виховати новий тип українця-державника, рисами якого були б передусім національна гордість і самопошана. У своїй праці, що вийшла друком у Нью-Йорку 1917 року, він писав: «Чому нам не бути гордими за себе, за своїх героїв, за свою минувшину, коли вона така велична і сяє всіми світлотінями різних характерів і стремлінь?!
Чому нам оглядатися довкола себе, що за нас скаже той або сей, і стосуватися до його ласки? Вдивімся в себе, побачмо себе, спізнаймо своє „я“, високе з природи, перебудуймо себе, перекуймо себе, перекуймо сльозаву тугу на крицеву енергію — а тоді до нас стосуватися будуть і прийдуть до нас учитись, бо в нашій душі є велике творче джерело духа, за яке ми повинні й можемо бути горді!»
У своєму історіософічному творі «Світова місія України», що появився у видавництві «Краса і Сила» в Перемишлі 1933 року, каже поет пророчим тоном: «Амінь, амінь говорю вам, що воскресення прийде. Білим світом високих зір сходить на нашу націю дух Володимира Великого й каже моїми устами сумним в Україні: солодко й почесно є для Рідного Краю вмерти, але солодше й почесніше й для Рідного Краю жити в часі його воскресення й серед бурі й натиску життя його переперти!
Тому позмивайте сонні очі ранньою весною, підкріпляйте ов'ялі руки, додавайте сили хитливим колінам, черпайте силу з праджерела нашої безсмертної культури і сійте її свідомість, аби виплекати національну гордість і самопошану, одним словом — зробіть націю, яка стане підметом, стане угольним камнем Божого храму. А тоді буде даний вам вінець замість попелу, замість плачу єлей радощів, замість сумовитого серця — одежа слова. І назвуть вас світочами нового життя, сильними в справедливості, а нашу Україну найкращою піснею в молитві світу до Бога!»
З ідеєю відродження української держави пов'язані майже всі драми Пачовського, історичні вірші та велика кількість популярних книжечок і статей.