Іван КАЛЯНИК
(Калянников)
(12.03.1911-15.07.1937)
поет. Заарештований НКВС 4.11.1936 в Харкові, суджений 14.07.1937, розстріляний.
Іван Калянников народився у селі Дятьково в сім’ї службовця. Згодом родина переїхала до Харкова, де письменник здобув середню освіту. Працював на Харківському паровозобудівному заводі, був активним членом літературної студії, друкував статті та вірші в багатотиражній газеті “Харківський паровозник”, рукописному журналі “Новий цех”.
Спершу писав російською мовою, друкуючись у газеті “Брянский рабочий”, журналах “Огонек” і “Красная новь”. У 1930 р. зустрівся з П.Тичиною, який порадив йому писати українською мовою. У цей час поет змінив прізвище. У 1931 р. Калянник вступив до Харківського технікуму сходознавства та східних мов. В
идав десяток збірок поезій. Серед них: “Бригадир”, “Риси обличчя”, “Струм”, “Висока путь”, “Поезії”, “Майдан”, “Східні новели”, “Товариш Карий”, “Гордість”, “Дорога на Схід”.
Належав до літературного угрупування “Пролеткульт”, був членом СП СРСР. 4 листопада 1936 р. був заарештований в Харкові, своєї вини не визнав, утримувався за гратами до 1937 р., 15 липня був розстріляний. 21 січня 1958 р. був реабілітований посмертно.