Китайський чернець ВАН ЦЗЕ виготовив «Алмазну сутру».
Це найдревніший з доживших до наших днів точно датований друкований документ. Сутра являла собою майже п'ятиметровий сувій, текст якої був видрукуваний за допомогою дерев'яних кліше.
Знайшли його в 1900 році в районі міста Дуньхуан у сучасному Синьцзян- Уйгурському районі, що часто називають Східним Туркестаном. Це місце зветься Печери тисячі будд. В одній з печер і було виявлено таємне сховище древніх манускриптів і малюнків на шовку (більше 10 000), авторство багатьох з яких приписують знаменитому монахові-пілігримові VII століття СЮАНЬЦЗАНУ. В 1907 році печеру відвідав англійський учений Аурел СТЕЙН, що за 130 фунтів стерлінгів придбав більшу частину манускриптів і малюнків.
Багато дуньханских знахідок зберігаються й у Санкт-Петербурзі. Я цього не розумію - чому національні скарби Китаю зберігаються в Петербурзі і Лондоні? Чому сьогодні президенти продають ікони наших предків на європейських аукціонах? І чому вони цим хизуються? І чому, нарешті, ми їм це дозволяємо?