В 326 році римський імператор, що навернувся в християнство, КОСТЯНТИН ВЕЛИКИЙ заклав на місці давньогрецької колонії Візантія нову столицю своєї імперії.
11 травня 330 року він освятив її під ім'ям Константинополь, протиставивши нове місто язичницькому Риму. Займаючи винятково вигідне географічне положення моста між Сходом і Заходом, Константинополь швидко перетворився в найбільше місто й найважливіший центр економічного, політичного й культурного життя.
Місто неодноразово ставало головною метою набігів народів, що оточували Візантійську імперію: персів, арабів, болгар, печенігів. Не раз на приступ Царьграда (давньоруська назва Константинополя) водили свої дружини й російські князі, що домоглися в результаті торгівельних привілеїв.
В 1204 році місто було взято й розграбоване учасниками 4-го хрестового походу, ставши столицею Латинської імперії. В 1261 році він знову став столицею відновленої Візантійської імперії.
Але після захоплення турками наприкінці травня 1453 року Візантійська імперія розвалилася, місто стало столицею Османської імперії й одержало нову назву - Стамбул.