Леонід Кравчук
(10.01.1934 – ),
президент України 1991-1994 рр.
Леонід Кравчук народився в Рівненській області, в селі Великий Житин, 10 січня 1934 року, в селянській родині. У 1948 році вступив на економічний факультет до Київського державного університету ім. Шевченка, який закінчив в 1958 році. Після університету починає викладати в Чернівецькому фінансовому технікумі. Свою політичну діяльність Леонід Кравчук почав в СРСР, природно, робив це вступивши до лав комуністичної партії. У 1960 році Кравчук починає працювати в Чернівецькому обкомі компартії, де пройшов шлях від консультанта-методиста до завідувача відділом агітації і пропаганди. У 1990 році Кравчука приймають у члени комуністичної партії, але через декілька місяців він сам написав заяву про вихід з неї. У 1991 році стає Головою Верховної Ради УРСР, а після розвалу СРСР - Головою ради України, 1 грудня 1991 року Кравчука обрано президентом України.
У 1994 році бере участь у президентській виборчій компанії, але поступається прем'єр-міністру Леоніду Кучмі. У період з 1994 по 2006 рік був народним депутатом України другого-четвертого скликань, в парламенті працював у різних комітетах, а також перебував у різних фракціях. Перебуваючи на депутатському посту четвертого скликання, вступив в партію СДПУ (о). У 2000 році Кравчук стає президентом Українського муніципального клубу. В 2004, в 2013-2014 роках брав активну участь у різних круглих столах, основним завданням яких було примирення протиборчих сторін різних політичних протистоянь.
Леонід Кравчук набрав 61,6% голосів, на виборах президента України, що відбулися 1 грудня 1991 року (разом з Всеукраїнським референдумом про незалежність), таким чином обійшовши головного опонента В’ячеслава Чорновола вже в першому турі. Як глава України поставив підпис під біловезькими угодами, де було прийнято рішення про ліквідацію СРСР і створення СНД (разом з президентом Росії Борисом Єльциним і головою Верховної Ради Білорусі Станіславом Шушкевичем).
Нагороди:
Срібний орден “За вірність Вітчизні”.
Орден Міжнародної кадрової академії “За розвиток науки й освіти”.
Орден Жовтневої революції.
Два ордени Трудового Червоного Прапора.
Дві почесні грамоти Президії Верховної Ради України.
1999 Орден “Ярослава Мудрого” IV ступеня.
2001 “Людина Року” у номінації “Парламентарій року”.
2001 Герой України (з врученням ордена Держави).
