Едвард ВІЛСОН
(1929),
американський біолог, провідний фахівець із мурах.
Учений також є головним пропагандистом соціобіології - науки про генетичну основу поводження всіх тварин, включаючи людину. Свою головну працю "Світ комах" Вілсон написав в 1971 році, а в 1975 році в книзі, присвяченій соціобілології, він висловив крамольну для багатьох учених думку, що основні біологічні принципи, на яких засноване життя тваринного світу, застосовні до суспільного поводження людини, хоча він усього лише стверджував, що поводження людини на одну десяту визначається її генетичною природою, а інше залежить від середовища, у якій вона існує.
Однією із найгучніших теорій Вілсона є його твердження, що навіть така риса як альтруїзм генетично обґрунтована і розвилася в ході природного добору. Традиційно вважається, що в ході природного добору виживають найдужчі , пристосовані, що поводження живої особини спрямоване насамперед на власне збереження.
Вілсон же вважає, що альтруїзм, самопожертва тісно пов'язані з еволюційним процесом і поводження тваринних організмів спрямовано не на власне виживання, а на збереження генофонду виду. Чому б і ні?