Богдана Хмельницького обрано гетьманом України
Богдан (Зиновій) Хмельницький народився 1595 році на хуторі Суботів. Походив він із дрібної української шляхти. Освіту здобув в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії. Із юнацьких років Б. Хмельницький перебував на військовій службі. У 1620 р. разом із батьком брав участь у поході польського війська до Молдови проти турок. У битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону, із якого його викупили запорожці. Повернувшись, він вступив до реєстрового козацького війська, згодом став писарем. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х рр. XVII ст. виступав на боці козаків.
В вересні 1647 р. Хмельницький розробляє план виступу проти Речі Посполитої. Повстання повинно було розпочатись в листопаді 1648 року, за підтримки турецького султана та кримського хана. Однак плани повстанців було видано полякам. Хмельницького заарештували й кинули до в'язниці в Чигирині. Завдяки допомозі чигиринського полковника Станіслава Кричевського та своїх друзів Хмельницький зміг втекти з-під варти і податися на Запорожжя.
На початку січня 1648 р. Хмельницький із загоном прибічників прибув на Запорожжя й розташувався неподалік Січі. Порозумівшись із козаками, що перебували в залозі на Січі, 25 січня 1648 р. він без бою оволодів нею. При цьому значна частина реєстровців вирішила підтримати повстанців. Ці події вважаються датою початку Національно-визвольної війни. Невдовзі відбулася козацька рада, на якій Б. Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорозького.
Відгуки про діяльність Б.Хмельницького:
Великий рух народній, піднятий Хмельницьким, дав новий лад усій східній Україні — Гетьманщині. (М.Грушевський, 1913р)
Хмельницький став керівником Визвольної війни завдяки тому, що здобув довір'я мас. Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір'ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів. (І.Крип’якевич, 1954р)
Він поводився так, неначе був монархом суверенної держави, й розвинув широку дипломатичну акцію на міжнародному полі для зміцнення свого становища. (Д.Дорошенко, 1921р.)
