Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО
(1814 - 10.3.1861),
український поет. Так пишуть енциклопедії, але хіба це виражає хоч щось? Одне слово. Пророк? Можливо. Бунтар - безсумнівно. Патріот? Це точно. І біографії всюди надруковані. Але давайте поглянемо, почитаємо, зробимо маленький порівняльний ескурс.
Сьогодні дехто каже: я патріот, я глибоко віруюча людина. А поет відповів 200 років тому.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю!
"Ми будемо будувати демократію американського зразка".
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! Волі!
Братерства братнього! Найшли.
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого...
Ні, він був пророком:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
ЇЇ розпинають.
Замість пива праведную
Кров із цебер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями,
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
НОВИХ доглядати.
Показуйте!.. За науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата,
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
"Мій син - глибоко віруюча людина".
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
ЇЇ, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
А вам?