Микола Іванович НОВИКОВ
(1744 — 12.8.1818),
письменник, журналіст, видавець.
Син статського радника, що раніше служив на флоті, в 14 років був відвезений у Москву й поміщений у дворянську гімназію, звідки після трирічного перебування виключений «за лінощі і неходіння в класи». У січні 1762 року надійшов в Ізмайловський полк, був відправлений знову в Москву для занять діловодством у Комісії для складання проекту нового укладення. Залишивши службу в 1768 році в чині поручика, він став видавцем ряду сатиричних журналів («Трутень», «Живописець», «Гаманець»), потім займався організацією друкарень, бібліотек, шкіл у Москві, книгарень в 16 містах.
Моральні пошуки привели його до масонства. Журнал «Ранкове світло» (1777) був присвячений питанням моральності й самопізнання, а на доходи з журналу він відкрив два училища в Петербурзі для бідних і дітей-сиріт. Вільнодумство й критика самої імператриці призвели до гонінь на видавця: Типографична компанія була ліквідована, журнали закриті, а сам Новиков заарештований.
Указом від 12 серпня 1792 року «найтяжча й нещадна страта», що від підлягав «по силі законів», була замінена ув'язненням у Шліссельбургську фортецю на 15 років. Після воцаріння ПАВЛА I Новиков був випущений з на волю, але займатися журналістикою йому було заборонено. Залишок своїх днів він провів у рідному селі Авдотьїні, де й помер.