Ломоносов, напившись п'яний, приходив у ту палату, де професори для конференцій засідають і в якій у той час перебував професор Вінсгейм і при ньому були канцеляристи.
Ми знаємо, з якого сміття ростуть вірші, а от наукова істина народжується в суперечках, чому свідченням наступний документ: «Цього 1743 року квітня 26 дня перед полуднем Ломоносов, напившись п'яний, приходив у ту палату, де професори для конференцій засідають і в якій у той час перебував професор Вінсгейм і при ньому були канцеляристи.
Ломоносов, не привітавши нікого й не скинувши капелюха, повз них пройшов у географічний департамент, де малюють ландкарти, а ідучи біля професорського столу, лаючись оному професорові, зупинився й досить непристойним образом збезчестив і вкрай поносний знак (дуля) самим підлим і безсоромним образом проти них зробивши, пішов в оний географічний департамент, у якому перебували ад'юнкт Трескот і студенти.
У тім департаменті, де він капелюха також не скинув, паплюжив він професора Вінсгейма й всіх інших професорів багатьма лайливими й лайливими словами, називаючи їх шахраями й іншими кепськими словами, чого й писати соромно. Поверх того, загрожував він професорові Вінсгейму, лаючи його всякою скверною лайкою, що він йому зуби поправить, а радника Шумахера називав злодієм.
Прийшов назад у конференцію й всіх професорів сварив і злодіями називав за те, що йому від професорських зборів відмовили.» За словами свідків, ЛОМОНОСОВ говорив: «Що вони собі гадають? Я такий же, і ще краще їх усіх, я природний росіянин!»
Наслідком цієї скарги був арешт Ломоносова, йому пригадали й неспокійні вчинки під час перебування за кордоном, наприкінці січня з-під варти все-таки звільнили, щоб не пропадав для науки, але змусили просити в професорів вибачення, а платню наказали давати половинну.