Василь Стус
(6.01.1938 - 4.09.1985),
Поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років.
Василь Стус народився 8 січня 1938 у селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині.Через 2 роки його батьки, рятуючись від розкуркулення, переїхали з дітьми до м. Сталіно (нині Донецьк). У 1944–1954 роках Василь навчався у міській середній школі №265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потім вступив до історико-літературний факультету педагогічного інституту міста Сталіно, де став членом літературного об’єднання «Обрій». Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, працював учителем української мови й літератури в Кіровоградській області, після чого два роки служив в армії на Уралі. З 1961 по 1963 вчителював у середній школі № 23 м. Горлівка Донецької обл. Під час навчання і служби почав писати вірші. Свої перші поетичні твори опублікував у 1959 році.
4 вересня 1965 р. під час прем’єри у київському кінотеатрі «Україна» фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Стус ініціював акцію протесту проти тодішньої хвилі арештів українських інтелігентів. За це він був виключений з аспірантури Інституту літератури і надалі працював у Києві будівельником, кочегаром, архівістом та інженером. Він писав вірші, есеї та критичні статті, перекладав твори Бодлера, Рембо, Лорки, Целана, Ґете, Кіплінґа, Рільке, Цветаєвої, Мопассана.Пропозицію Стуса опублікувати у 1965 р. свою першу збірку віршів «Круговерть» видавництво відхилило. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її було опубліковано в самвидаві. У 1970 р. книжка віршів поета потрапила до Бельгії й була видана в Брюсселі.
12 січня 1972 р. Василь Стус був уперше заарештований, звинувачений в українському буржуазному націоналізмі, читанні забороненої літератури, антирадянській пропаганді, агітації та виданні у Брюсселі своєї збірки віршів «Зимові дерева» (1970) і засуджений до 5 років ув’язнення у концтаборі та 3 років заслання. У концтаборах у Мордовії Стус теж писав вірші та перекладав, проте у Василь Стус (1938–1985) травні та червні 1976 р. співробітники держбезпеки конфіскували в нього загалом близько 600 творів. У концтаборі поет відмовився від радянського громадянства:
«Мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом».
У серпні 1979 р. він повернувся до Києва, працював робітником на заводі, вступив до Української Гельсінкської групи.
14 травня 1980 був заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом й у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Його адвокатом на судовому процесі був молодий Віктор Медвелчук, який вже тоді був пов'язаний з КДБ, де він в подальшому зробив кар'єру дослужившись до кума Володимира Путіна.
У січні 1982 р. вінбув на рік ув’язнений в одиночній камері за передачу на волю зошита зі своїми віршами.
Особливо посилився тиск наглядачів на поета після того, як німецький письменник Генріх Бьоль 1985 р. висунув творчість Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури. 28 серпня 1985 р. поет був за вигаданим приводом кинутий до карцеру і на знакпротесту оголосив безстрокове сухе голодування. Василь Стус загинув у карцері Кучинського табору ВС-389/36 у Пермській області Росії у ніч на 4 вересня.
Був похований на табірному цвинтарі у селі Борисово. Прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення. У листопаді 1989 тіло поета та його побратимів Юрія Литвина та Олекси Тихого, що також загинули в таборі ВС-389/36, було перепоховано в Києві на Байковому кладовищі.
Стус – один з найяскравіших постатей ХХст., не лише через те, що він став взірцем незламного патріотичного духу . Для його поезії характерна незвичайна ліричність, мелодійність, філософські заглиблення. Слід відмітити і особливості лексики та фразеології в його поезії – письменник використовує архаїзми, неологізми, церковнослов’янську лексику та навіть вдається до власного словотворення. Вагомий внесок в українську літературу зробив Василь Стус і на терені перекладу. Він здійснив блискучі переклади з І.-В. фон Ґете, Р.М. Рільке, П.Целана,; з англійської – поезії Р.Кіплінга; з італійської – Д.Унґаретті, з іспанської – твори Ф.Г.Лорки, з французької – Г. де Мопассана, А.Рембо. Перекладав також зі слов'янських мов.
У 2019 році вийшов фільм "Заборонений" про життя Василя Стуса. Фільм став об'єктом ряду скандалів, зокрема через втручання в зйомки Віктора Медведчука, який використав свої корупційні зв'язки серед української влади, щоб примусити творців фільму не згадувати свою роль у судовому процесі над Стусом.
«Терпи, терпи – терпець тебе шліфує» В.Стус
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує,
сталить твій дух - тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На тій і стій, і стій - допоки скону,
допоки світу й сонця - стій і стій.
Хай шлях - до раю, пекла чи полону -
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки-вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
