Після завоювання незалежності за пропозицією Томаса Джефферсона Континентальний Конгрес Сполучених Штатів ухвалив рішення щодо того, що грошовою одиницею країни є долар.
Походження американського долара тісно пов'язане з історією Європи. На початку XVІ століття в північно-західній Богемії для Римської імперії була викарбувана монета із зображенням святого Йоахіма. Монета одержала назву "йоахімсталер". Згодом її стали називати просто талером.
Талер був, імовірно, першою світовою валютою. В Іспанії він називався далеро, у Південних Нідерландах - дальдре, у скандинавських країнах - далер, в Англії - долар. Іншою твердою валютою в ті століття були іспанські срібні реали й золоті дублони. Їх також називали доларами.
У Банку Англії їх зберігалася така величезна кількість, що англійський король Георг ІІІ наказав використати іспанські реали в обігу. Кожний реал коштував 1/8 англійського фунта й тому став називатися "восьмушкою" (pіece of eіght). Згодом pіece of eіght перетворилося в "peso". Песо потрапили в північноамериканські колонії, де, як і інші великі срібні монети, також стали називатися доларами.
Після завоювання незалежності за пропозицією Томаса Джефферсона 6 червня 1785 року Континентальний Конгрес Сполучених Штатів ухвалив рішення щодо того, що грошовою одиницею країни є долар.