Випущений перший у світі комерційний портативний стільниковий (мобільний) телефон.
У цей день компанія Motorola представила апарат DynaTAC 8000X - результат 15 років розробок, на які було витрачено більше $100 млн. Телефон важив 794 грама й мав розміри 33 x 4,4 x 8,9 см. Заряду акумуляторів першого мобільника зі світодіодним дисплеєм вистачало на 8 годин роботи в режимі очікування або годину розмов.
Телефон був першим сертифікований для комерційного використання Федеральною комісією по зв'язку США. У роздріб новинка коштувала надзвичайні гроші - $3.995. Однак, за словами представників Motorola, навіть незважаючи на високу ціну, сама ідея бути завжди на зв'язку настільки надихнула користувачів, що в чергу на купівлю DynaTAC 8000X записувалися тисячі американців.
Ідея стільникового телефонного зв'язку з'явилася в компанії AT&T Bell Labs ще в 1946 році. Тоді ця фірма створила перший у світі радіотелефонний сервіс: це був гібрид телефону й радіопередавача - за допомогою радіостанції, установленої в машині, можна було передати сигнал на АТС і зробити звичайний телефонний дзвінок.
Дзвінок на радіотелефон відбувався значно більш складним шляхом: абонентові необхідно було подзвонити на телефонну станцію й повідомити номер телефону, установленого в машині.
Говорити одночасно був неможливо: зв'язок відбувалася як у звичайних радіостанціях того часу - для того щоб говорити, треба було натиснути кнопку й відпустити її, щоб почути відповідне повідомлення. Можливості радіотелефонів були обмежені: заважали перешкоди й невеликий радіус дії радіостанції.
AT&T, що пропонувала американцям оренду автомобільних радіостанцій, вирішила й стільникову телефонію розвивати в тім же стилі. Пристрій вагою близько 12 кг розміщався в багажнику машини, пульт керування й трубку виносили в салон, а заради антени доводилося продірявити дах машини. Зате цей пристрій працював, і його власникам не доводилося тягати його в руках.
До початку 1960-х років багато компаній відмовлялися проводити дослідження в області створення стільникового зв'язку, оскільки доходили висновку, що, у принципі, неможливо створити компактний стільниковий телефонний апарат.
Їх також зупиняв досвід AT&T, що в 1947 році створила систему "дорожнього сервісу" - вона пропонувала радіотелефони бізнесменам і водіям, що постійно робили поїздки між Нью-Йорком і Бостоном. Після п'яти років роботи цей сервіс закрився через брак клієнтів. Мережі радіотелефонів були створені в ряді міст США, але в більшості випадків вони не досягали помітного комерційного успіху.
Біля десяти років AT&T Bell Labs і Motorola вели дослідження паралельно. Motorola зуміла швидше домогтися успіху й перемогла. На розробку першої моделі стільникового телефону вона затратила 15 років і величезну суму - $100 млн.
У квітні 1973 року інженер Мартін Купер, співробітник компанії Motorola, подзвонив з нью-йоркської вулиці в офіс компанії AT&T Bell Labs і попросив до телефону главу дослідницького відділу Джоеля Енгеля. Купер тримав у руках перший зразок діючого мобільного телефону й стояв поблизу першої стільникової антени, установленої на одному з нью-йоркських хмарочосів. Після цього Купер відправився на прес-конференцію, організовану Motorola, щоб повідомити про досягнутий успіх журналістам.
Це був перший дзвінок, зроблений зі стільникового телефону й він, фактично, став початком нової епохи в області телекомунікацій. Правда на портативний пристрій це мотороллівське дітище було мало схоже. Як згадує Мартін Купер, той історичний дзвінок він зробив за допомогою телефону, схожого на цеглину. Висота 25 см, товщина й ширина близько 5 см. Перша у світі "мобіла" важила біля кілограму - Купер стверджує, що постійне носіння її в руках сильно зміцнило його м'язи.
Техніка була явно недопрацьована. Але її творцям треба було квапитися. Федеральна комісія по зв'язку США вже розглядала проекти постанов, що регулюють стільникову телефонію. На порядку денному поставало питання про виділення частот, зав'язалася дискусія про припустимі потужності. Керівники Motorola дуже боялися, що все буде зроблено під потреби AT&T. Їм треба було показати, що "пішохідна" стільникова телефонія вже існує, що вони теж гравці на ринку. Отже, повторимося. 3 квітня 1973 р., гуляючи по вулицях Манхеттена, Мартін Купер зробив кілька дзвінків.
Як ви думаєте, кому він подзвонив у першу чергу? Звичайно ж, конкурентам. "Це був один хлопець із AT&T, що просував телефони для автомобілів, - розповідає Купер. - Його кликали Джоел Ейнджел. Я подзвонив йому, і розповів, що дзвоню з вулиці, із сучасного "ручного" стільникового телефону.
Я не пам'ятаю, що він відповів. Але ви знаєте, я чув, як скриплять його зуби". " Добре було чутно?" - поцікавився кореспондент. "Просто чудово, - відповів першовідкривач. -У нас була одна базова станція й один мобільних телефон, так що чутність була відмінною. Це зараз оператори намагаються засунути величезну кількість розмов в один частотний канал. Природно, це позначається на якості".
Після бесіди з конкурентами з AT&T Купер почав дзвонити кореспондентам. "Я зробив багато дзвінків. Пам'ятаю, як я перетинав вулицю, розмовляючи з репотером радіо Нью-Йорка.- Одна із найбільш ризикованих речей, що я робив у житті". У загальному - типова PR акція. Завдання було виконано, суспільна думка й профільне відомство розбурхались. В AT&T відібрали шматочок монополії. А перший комерційний стільниковий телефон з'явився на ринку тільки через десять років, 6 березня 1983 р.
Імовірно, жодна інша сучасна технологія так довго не пробивалася до споживача. З моменту створення нової технології зв'язку й до моменту одержання дозволу на її комерційне використання пройшло 37 років. Motorola першої почала масовий випуск мобільних телефонів і на довгий час стала законодавцем мод у світі бездротового телефонного зв'язку. Успіх стільникових телефонів був приголомшуючим. Телефонні компанії не могли надати телефони всім бажаючим, тому що їхні можливості були обмежені недостатньою кількістю частот, потужностями АТС і недостатньою кількістю стільникових передавачів.
Приміром , компанія Bell System, що створила свою модель стільникового телефону на півроку пізніше Motorola, в 1978 році в Нью-Йорку мала 545 клієнтів, а ще 3.7 тис. стояли в черзі на покупку. У масштабах США в черзі на покупку стояли 20 тис. клієнтів Bell System, їм було повідомлено, що період очікування може зайняти 5-10 років. Однак уже в 1983 році у світі налічувався 1 млн. абонентів, в 1990 році - 11 млн. Поширення стільникових технологій зробило цей сервіс усе більше дешевим, якісним і доступним.
У результаті, по даним Міжнародного Телекомунікаційного Союзу Іnternatіonal Telecommunіcatіon Unіon, в 1995 році у світі налічувалося вже 90.7 млн. власників стільникових телефонів, за наступні шість років їхнє число виросло більш, ніж в 10 разів - до 956.4 млн. За станом на вересень 2003 року, у світі налічувалося 1.29 млрд. користувачів "трубок". Передбачається, що до 2007 року їхня кількість збільшиться майже вдвічі й перевищить 2.15 млрд.