Альбер Камю
/ Albert Camus /
(7.11.1913 - 4.1.1960),
французький письменник, романіст, філософ, публіцист.
Народився 7 листопада 1913 в алжирському селі Мондові, в родині сільськогосподарського робітника. Батько, загинув у Першу світову війну. Мати, іспанка, перебралася з двома синами в Алжир, де Камю прожив до 1939. У 1930, закінчуючи ліцей, він захворів на туберкульоз, від наслідків якого страждав усе життя. Ставши студентом Алжирського університету, вивчав філософію, перебивався випадковими заробітками. Заклопотаність соціальними проблемами привела його в комуністичну партію, проте через рік він вийшов з неї. Організував самодіяльний театр, з 1938 зайнявся журналістикою.
Звільнений в 1939 від військового призову за станом здоров'я, в 1942 вступив в підпільну організацію Опору "Комба"; редагував її нелегальну газету з тією ж назвою. Залишивши в 1947 роботу в "Комба", писав для преси публіцистичні статті, зібрані згодом у трьох книгах під загальною назвою "Злободенні нотатки". В 1953 Камю повертається до театральної діяльності: ставить спектаклі за власними інсценуванням, в тому числі "Реквієм по черниці" (1956) У.Фолкнера, "Біси" Ф.Достоєвського (1954); готується очолити субсидований державою експериментальний театр, чому завадила смерть в автомобільній катастрофі 4 січня 1960.
Альбер Камю – один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Поставивши існування людини в центр буття, письменник завжди боровся за звільнення її розуму і душі від абсурдної дійсності. Він проголосив необхідність бунту проти уставлених норм і повернення світові пріоритету особистості. В 1957 році Альберт Камю одержав Нобелівську премію з літератури «за величезний внесок у літературу, що полягає у висвітленні значення людської совісті».
Цитати Альбера Камю:
Справжня щедрість по відношенню до майбутнього полягає в тому, щоб все віддавати справжньому.
Не бути коханим - це всього лише невдача, не кохати - ось нещастя.
Є більше приводів захоплюватися людьми, ніж зневажати їх.
Звичка до розпачу куди гірша за сам розпач.
