У Лондоні на Фліт-стріт, 95, Товариством шанувальників образотворчих мистецтв відкритий перший громадський туалет.
На початку XIX століття в Лондоні холера забирала життя людей тисячами, а що причина епідемії криється в антисанітарії, здогадалися тільки до його середини. У столиці Британської імперії тоді каналізації ще не було і всі відходи стікали в Темзу з вуличних канавах. І ось в 1848 році був виданий закон, що зобов'язував домовласників оснащувати житлові приміщення туалетами. Все необхідне для цього вже було. Винахід належав хрещеному сину королеви Єлизавети I серу Джону Харрінгтону. Пристрій із зливним бачком і ланцюжком для спускання води він запропонував суспільству ще в 1596 році. Але чомусь ніхто з його сучасників тоді не оцінив зручність. Тоді ж прогрес дійшов і до вулиць. Туалет, відкритий на Фліт-стріт, 95, виглядав, як іграшка: блискучі мідні труби і ті самі ланцюжка. Історик Люсінда Лемптон назвала його «храмом комфорту». Також новинку звали «кабінетом задуми». Всі вважали туалет дивом, особливо вражав унітаз. Слово це, як і сам прилад, увійшло у світовий лексикон від назви англійської компанії, що виробляла цю частину сантехніки. Головна помилка –«кабінет» був платним.
Але лондонці із захопленням згадували прем'єру, і через три роки муніципальна рада Сіті відновила почин, відкривши цей громадський туалет безкоштовним! Британські власті розпорядилися про будівництво безкоштовних громадських туалетів по всій країні. Вони були прекрасні, зроблені з чавуну, на думку Лемптона, збагачували архітектуру будь-якого міста. Сьогодні громадські туалети не настільки красиві і не всі безкоштовні.
У Сіті 160 років тому на Фліт-стріт, 95, відкрився перший громадський туалет. У середні століття цією територією володіли тамплієри, чий храм досі знаходиться неподалік. Тут розміщувалися головні судові установи Великобританії, а в околицях жили адвокати. З XVI століття Фліт-стріт облюбували журналісти. Сьогодні офіси газет розселилися по місту, але за Фліт-стріт збереглася репутація цитаделі британської преси.
