Мирон Михайлович КОРДУБА
(2.03.1876-2.05.1947)
географ.український вчений, публіцист, історик, письменник.
Народився 2 березня 1876 року в с.Острів Тернопільського району в родині греко-католицького священика.
Після закінчення сільської початкової школи у 1885-1891 роках вчився у Тернопільській гімназії. Середню освіту здобув у Львівській академічній гімназії, після закінчення якої був прийнятий на факультет філософії Львівського університету.
В 1895-1896 рр. навчався у Відні, що тоді був відомим центром вивчення світової історії, тут він пише дисертацію на тему «Історія і відносини в Галицькому князівстві XIII ст.».
18 квітня 1898 р. М. Кордуба одержав у Віденському університеті звання доктора філософії. Його було обрано президентом відомого академічного товариства «Січ», яке відіграло важливу роль в розвитку історії Західної України. В цей час він працює у Віденській університетській бібліотеці, здійснює багато досліджень у віденському архіві. В кінці 1900 р. М. Кордуба покидає Відень, поселяється в Чернівцях, де працює в гімназії, викладає світову історію та географію. Там він працює до 1913 року.
В 1903 р. М.Кордубу вибрали повноправним членом Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові. Після проголошення ЗУНР 1 листопада 1918 р. М. Кордуба був консулом Західно-Українського посольства у Відні, і одним з провідних редакторів «Республіки» – офіційного урядового органу ЗУНР. У 1920 р. він повернувся до Львова, працював викладачем історії академічної гімназії, а також продовжував активну діяльність в НТШ.
21 січня 1929 року вченого запросили до Варшавського університету, як професора східноєвропейської історії, там у 1937 році він став професором історії України.
Після повернення з Варшави, у 1940 році, М.Кордуба працював у Львові, в університеті, професором іpсторичного факультету.
2 травня 1947 року М.Кордуба помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.