Шандор Петефі
/Sandor Petofi/
(1823 — 31.7.1849),
угорський поет, революційний діяч, автор поеми "Витязь Янош"
Шандор Петефі (справжнє ім’я Александр Петровић (Олександр Пе́трович) народився 1 січня 1823 року в небагатій словацькій сім’ї. Батько намагався дати синові хорошу освіту, та через складне фінансове становище Олександр був змушений покинути навчання в ліцеї. В 1939-1941 роках Петефі проходив службу в армії, звідки був звільнений через хворобу. Щоб заробляти на життя Шандор займається репетиторством, перекладає та переписує тексти. В 1844 році світ побачив його перший збірник, що витерпів чимало нападок критиків. Окрім поетичної діяльності Петефі був активним революційним діячем, боровся проти пережитків феодалізму та створення демократичної Угорщини. Національний герой та величний поет, був убитий в битві в Трансільванії 31 липня 1849 року в бою з козаками російської армії.
До найбільш відомих творів Шандора слід віднести поеми «Витязь Янош» (1844), драма «Тигриця і гієна» (1845), роман «Шнурок ката» (1846), поеми «Пішта Силай» (1846), «Шалго» (1846), «Апостол» (1848). Багато його віршів були покладені на музику, та з часом перетворились на народні пісні, що підтверджує признання народом його таланту. Його досягнення ставлять в один ряд з досягненнями Пушкіна для російської культури, Шевченка для української, Міцкевича для польської.
Уривок з вірша Ш.Петефі «На батьківщині» (переклад Леоніда Первомайського)
«…Важка наука - в білім світі жить.
Багато поту й сліз я встиг пролить.
Вибоїстим, нерівним був мій шлях
В пустелі людській по сипких пісках.
Це добре знаю я, бо мій напій
Не-раз бував немов полин гіркий,
Не раз мій кухоль наливали вщерть -
Було б одразу легше випить смерть.
Але тепер все горе й вся біда,
Всі муки сплинули, немов вода,
I спомини про мій тернистий шлях -
Все потопає в радісних сльозах.
Тут колисала матінка мене,
Тут сонце, наче в юності, ясне,
З-під хмари усміхається мені,
Як синові, на рідній стороні».
