Головна / Історія в датах / ТЕМАТИКА / ЧОЛОВІКИ

1898 | 01 | СІЧЕНЬ | 06 січня 1898 року. Народився Володимир Сосюра, український поет («Любіть Україну»)
Володимир Сосюра
(6.01.1898 – 8.01.1965),
український поет.

Володимир Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької області України), за одними даними, в 1897 році (ст. Ст.), За іншими - в 1901-м (вказано на надгробку поета). Володимир Сосюра закінчив сільську школу і вступив до агрономічної. Змалечку працював в шахтах Донбасу, брав участь в Громадянській війні: спочатку на стороні Української Народної Республіки, потім - на стороні Червоної Армії. Після закінчення війни навчався в Комуністичному Університеті в Харкові і на робітфаку при Харківському інституті народної освіти. В цей час був учасником літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. В 1942-1944 роках Сосюра військовий кореспондент. У 1951 році він став об'єктом цькування після статті в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за вірш «Любіть Україну», написаний у 1944 році. Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза — це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги. За збірки поезії «Ластівки на сонці» і «Щастя сім'ї трудової» В. Сосюра 1963 р. удостоюється звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

«Любіть Україну» В.Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Категорії:

ЧОЛОВІКИ, УКРАЇНА (Київська Русь), XIX століття, СІЧЕНЬ (народились), ПИСЬМЕННИКИ, історики, поети, філософи, ЛІТЕРАТУРА, поезія, книжки, твори

Схожі теми:

Сосюра, поет, український поет, 6 січня, січень 1898, Володимир Сосюра, 6 січня 1898

Розкажіть друзям:

comments powered by HyperComments

Пошук по сайту


Реклама