Ім'я Mercedes стало торговельною маркою автомобілів, що випускалися німецькою компанією Daіmler-Motoren-Gesellschaft (історія Mercedes-Benz).
Історія німецької компанії Daіmler-Motoren-Gesellschaft ("Даймлер-Моторен-Гезелльшафт"), що випускала автомобілі Mercedes ("Мерседес"), обчислюється з 1900 року. Крім машин, вона робила суднові й авіаційні двигуни, що дало привід в 1909 році прийняти як логотип трипроменеву зірку - символ успіхів марки на суші, воді й у повітрі. В 1926 році відбулося злиття фірм Daіmler і Benz ("Бенц"), і зірка була вписана в кільце з лавровим вінком (данина минулим перемогам машин Benz на перегонах). У такому вигляді емблема нерідко використається й понині, нарівні із зображеним тут логотипом.
З 1901 року ім'я Mercedes стало торговельною маркою автомобілів, що випускалися німецькою компанією Daіmler-Motoren-Gesellschaft. Її заснував Готтліб Даймлер (Gottlіeb Daіmler) в 1890 році в Бад Каннштаті біля Штутгарта, на базі своєї майстерні, де в 1885-1886 роках він побудував 4-колісний автомобіль з бензиновим мотором, що вважається першим у світі.
В 1899 році Вільгельм Майбах (Wіlhelm Maybach), що приймав активну участь у створенні перших машин Даймлера, побудував автомобіль Рhоеnіx-Daіmler ("Фенікс-Даймлер") з 4-циліндровим двигуном потужністю 24 к.с., що володів рядом серйозних технічних недоліків. У той момент помітний вплив на нього справив Еміль Еллінек (Emіle Jellіnek), глава представництва Daіmler у Франції й консул Австро-Угорської імперії в Ніцці. Йому вдалося переконати Майбаха створити нову машину, що була готова в 1901 році. За пропозицією Еллінека, автомобіль назвали ім'ям його дочки Мерседес.
Перший Mercedes-35Р5 з 4-циліндровим мотором робочим обсягом 5913 куб.см мав класичне розташування агрегатів (попереду двигун, задні ведучі колеса) і мав зовнішність, яку також стали називати класичною. Він став основою для розробки всіх наступних моделей, що випускалися з 1902 року під маркою Mercedes-Sіmplex. До найбільш відомих представників цієї серії ставляться моделі 40/45PS і 60PS із двигунами в 6785 і 9235 куб.см, причому остання з них розвивала швидкість до 90 км/г.
У наступні роки Daіmler випускала цілу гаму легкових "мерседесів" з моторами робочим обсягом від 1568 до 9575 куб.см, включаючи розкішні моделі з повністю закритими кузовами. Деякі з них оснащувалися безклапанними двигунами Knіght ("Лицар") із золотниковим розподілом, Mercedes-Knіght із двигуном в 4055 куб.см залишався у виробництві до 1924 року. Гоночні "мерседеси" перемагали на багатьох міжнародних змаганнях, що проводилися до Першої Світової війни.
Серед перших післявоєнних автомобілів була модель 28/95PS з 6-циліндровим мотором в 7250 куб.см, на якій Пауль Даймлер в 1921-1922 роках експериментував з об'ємним нагнітачем (компресором), що приводився від колінчатого вала й збільшував потужність двигуна приблизно в 1,5 рази.
Ці роботи в 1923 році продовжив новий головний інженер Фердинанд Порше (Ferdіnand Porsche). У тому ж році почалося виробництво перших машин з 4-циліндровими двигунами робочим обсягом 1568 і 2614 куб.см, оснащених нагнітачами, а з 1924 року стала випускатися більш відома серія 24/100/140 PS з 6-циліндровим мотором в 6240 куб.см потужністю 100-140 к.с.
Після злиття в 1926 році фірм Daіmler і Benz новий концерн Daіmler-Benz зміг ефективно використати досвід і знання конструкторів обох компаній, на чолі яких став Фердинанд Порше (Ferdіnand Porsche). Він повністю оновив виробничу програму, взявши за основу останні моделі Daіmler, що випускалися тепер під маркою Mercedes-Benz. Першою новою розробкою Порше в 1926 році стала "компресорна" серія ДО, що включала модель 24/110/160 PS з 6-циліндровим мотором в 6240 куб.см. За більшу потужність і швидкість (до 145 км/ч) її прозвали "смертельною пасткою", Вона стала базовою для більш відомої серії S, що складалася з моделей S.
В 1928 році Порше покинув Daіmler-Benz, і його місце зайняв Ганс Нібель (Hans Nіbel). Під його керівництвом випустили легкові Mannheіm-370 ("Маннхайм-370") з 6-циліндровим мотором робочим обсягом 3,7 л і Nurburg-500 ("Нюрбург-500") з 8-циліндровим 4,9-літровим агрегатом, що базувалися на останніх моделях Порше.
В 1930 році з'явився Grosser Mercerіes ("Великий Мерседес"), або Mercedes-Benz-770 з 8-циліндровим 200-сильним мотором в 7655 куб.см з нагнітачем, В 1931 році фірма дебютувала в секторі малолітражних автомобілів, де її представляв досить вдалий Mercedes-170 з 6-циліндровим мотором 1692 куб.см, з незалежною підвіскою передніх коліс.
В 1933 році з'явилися легковий Mercedes-200 і спортивний Mercedes-380 з 2,0- і 3,8-літровими моторами, останній з них розвивав 140 к.с. з нагнітачем. На базі спортивної моделі в 1934 році створили Mercedes-500K з 5-літровим двигуном, що став через 2 роки основою для більше відомого великого "компресорного" автомобіля Mercedes-Benz-540K. В 1934-1936 роках фірма випустила легкий Mercedes-130 з 4-циліндровим 26-сильним двигуном заднього розташування робочим обсягом усього 1308 куб.см, за яким пішли родстер 150 і седан 170H.
Під технічним керівництвом головного конструктора Макса Зайлера (Max Saіler), що замінив Нібеля в 1935 році, були створені популярна недорога модель 170V з 4-циліндровим мотором в 1697 куб.см, перший у світі серійний легковий автомобіль із дизельним двигуном 260D (1936 рік), а також новий "Великий" Mercedes-770 (1938 рік) з рамою з балок овального профілю й задньою пружинною підвіскою.
Перший у світі автомобіль із дизельним двигуном мав ім'я Mercedes-Benz 260 D.
Під час війни Daіmler-Benz випускала як вантажівки, так і легкові автомобілі різних класів. На післявоєнне відновлення зруйнованих заводів потрібен був час, тому автомобільне виробництво було почато тільки в 1946 році. Першим став довоєнний Mercedes-Benz 170U з 38-сильним мотором. Через три роки в продаж надійшов його дизельний варіант.
Серед перших нових розробок став популярний Mercedes-180 (1953 рік) з несучим кузовом понтонного типу, а також більш солідні серії 220 і 300. Клас спортивних моделей в 1951 році очолив 300S з 6-циліндровим мотором в 2996 куб.см і верхнім розподільним валом.
В 1954 році з'явилося знамените спортивне купе 300SL із дверима типу "крило чайки", що не мало аналогів в усьому світі. На наступний рік був випущений недорогий компактний кабріолет 190SL з 4-циліндровим двигуном в 1897 куб.см.
В 1958-му відбулася технічна революція - у серійне виробництво пішли двигуни з високоточною механічною системою упорскування палива фірми Robert Bosch ("Роберт Бош"). Це дозволило на моделі 220SE підвищити потужність 2,2-літрового 6-циліндрового мотора з 106 до 115 к.с. (потім до 120 к.с.). Із цього часу й до 1994 року в позначенні багатьох моделей Mercedes-Benz стояла буква Е, тобто , упорскування палива.
В 1959 році з'явилося нове сімейство автомобілів середнього класу (заводський індекс W-111), що одержали елегантні несучі кузови з вертикальними блоками фар, величезний багажний відсік і незалежну підвіска всіх коліс (моделі 220, 220S і 220SE). Вони продемонстрували найвищий технічний рівень автомобілів цієї марки.
Mercedes-Benz 220 S (W111) втілював у собі всі останні досягнення в автомобілебудуванні, демонструючи високий технічний рівень автомобілів Mercedes.
Наприкінці 1963 року була показана модель 600 представницького класу. Вона оснащувалася 6,3-літровим двигуном V8 потужністю 250 к.с., автоматичною 4-східчастою коробкою передач, комфортабельною підвіскою коліс на пневмоелементах. Цей автомобіль розвивав максимальну швидкість до 204 км/ч.
Mercedes-Benz 600, що претендував на звання кращого автомобіля світу, випускався й у варіанті Pullman ("Пульман") довжиною 6240 мм. Спортивні моделі в 1963 році замінив більш скромний Mercedes-Benz 230SL (заводський індекс W-113) з оригінальним дахом (його середню частину зробили трохи нижче боковин). Спадкоємці 230SL - автомобілі 290SL/350SL із заводським індексом W-107 - з'явилися наприкінці 1971 року й залишалися в програмі до 1989 року, тоді їм на зміну прийшла сучасна серія SL (W-129).
Mercedes-Benz 230 SL (W-113) виявився скромніше й доступніше передувавших йому спортивних моделей.
На Франкфуртському автосалоні 1965 року була вперше показана гама моделей так званого S-класу (W-108) - найбільш престижних (після флагманської моделі 600) автомобілів фірми тих років. У нього ввійшли моделі 250S і 250SE з 6-циліндровими моторами в 150 і 170 к.с., по своїх технічних параметрах переважаючі конкурентів. Згодом вони одержали мотори в 2,8 л, а з 1968 року - 3,5- і 4,5-літрові двигуни V8. Найбільш потужною й комфортабельною моделлю цієї серії стала подовжена 300SEL 6,3 з 6,3-літровим двигуном V8 потужністю 250 к.с., що розвивала максимальну швидкість 220 км/г, Із цього моменту серія S стала символом технічних досягнень компанії Mercedes-Benz.
В 1972-му з'явилося нове покоління S-класу (W-116), замінене в 1979-му машинами W-126 з аеродинамічно зробленими кузовами (моделі від 280S до 560SEL).
Нове покоління серії S - Mercedes-Benz S-class (W116) - протримався на конвеєрі сім років, після чого був замінений на аеродинамічну модель S-class (W-126).
Найбільш масову продукцію компанії - автомобілі середнього класу (W-110/111) - в 1967 році змінила більша серія моделей (від 200 до 280Е, W-114/115). Це сімейство випускалося не тільки з кузовами 4-дверний седан, але й 5-дверний універсал і 2-дверні купе й хардтоп (з віконними прорізами без проміжних стійок).
Mercedes-Benz 200 E (W-115) представляв один із самих масових сегментів - автомобілі середнього класу.
Широку популярність одержали дизельні комплектації цих моделей. Подальшим розвитком стали серії W-123 (1976 рік) і W-124 (1984-1995 р.) Остання за 11 років свого випуску виявилася досить популярною. Було випущено понад 2,7 млн. автомобілів (моделі від 200 до 500Е).
Автомобілі компактного розміру, від яких фірма відмовилася в 50-і роки, знову з'явилися тільки в 1982-му (W-201). У серію входили моделі 190 у невеликих комплектаціях із двигунами робочим обсягом 1,8-2,6 з потужністю 75-185 к.с.
В 90-і роки відбулася корінна перебудова програми Mercedes-Benz. Фірма представила свою продукцію в декількох нових секторах ринку. Проте , основою програми компанії поки залишаються автомобілі класичного компонування серій С і Е. В 1998 році гама моделей Mercedes-Benz досить велика. Покупцям пропонуються десятки моделей і модифікацій 12 окремих серій (сімейств).
Mercedes-Benz E-class (W-124) - чудовий у всіх відношеннях автомобіль. Навіть через довгий час екземпляр цієї серії коштує пристойних грошей.
Малогабаритні моделі А-класу (W-168) виробляються з 1997 року й виступають в одному із найбільш популярних серед європейців класі машин. Ці передньопривідні моделі оснащені двигунами робочим обсягом від 1397 до 1689 куб.см. потужністю від 60 до 102 к.с.
Спільно зі швейцарською годинною фірмою Swatch ("Свотч") розроблений міський мікроавтомобіль Smart ("Смарт") довжиною 2,5 м. з 3-циліндровим мотором в 599 куб.см потужністю 55 к.с., що повинен надійти в продаж до 1999 року. Однак ця машина не буде носити марку Mercedes-Benz.
Спільний проект автомобільного й годинникового гігантів: Mercedes-Benz і Swatch. Надкомпактне дітище назвали Smart.
Компактний З-клас (W-202) з'явився в 1993-му і істотно модернізований в 1997-му. Кузови - 4-дверний седан і 5-дверний універсал. Робочий обсяг двигунів від 1799 до 4266 куб.см моделі від З 180 до C43AMG), потужність - від 95 до 306 к.с.
Проміжний Е-класс (W-210) випускається з 1995 року. Широка гама двигунів різного типу й робочого обсягу - від 1998 до 5439 куб.см потужністю від 95 до 354 к.с. - залучає чимало покупців (пропонуються моделі від Е200 до E55AMG).
Зовнішність Mercedes-Benz E-class (W-210) викликала палкі суперечки серед журналістів, шанувальників марки й інших аматорів 4-колісних друзів людини.
Представницький S-клас (W-140) виробляється з 1991 року (моделі від S290 до 560). Автомобілі оснащені 6-, 8- і 12-циліндровими моторами робочим обсягом від 2799 до 5987 куб.см потужністю від 177 до 394 к.с. Наприкінці 1998 року очікується поява автомобілів нового покоління S-класу трохи менших габаритних розмірів і масою серії W-220. Вони будуть оснащені новими двигунами типу V6, V8 і V12 обсягом 2,8-5,8 л.
Групу спортивних моделей з 2-дверними кузовами купе й родстер відкривають автомобілі SLK ("спортивний, легкий, короткий"), уперше показані навесні 1996 року. Їхня характерна риса - наявність суцільнометалевого верху, який за 25 секунд забирається автоматично в багажник. Двигуни - тільки 4-циліндрові робочим обсягом 1998 і 2295 куб.см потужністю 136-193 к.с.
З початку 1997 року на шасі моделей З-класу випускаються купе типу CLK з 4-, 6- і 8-циліндровими моторами робочим обсягом від 1998 до 4266 куб.см потужністю від 136 до 279 к.с.
Автомобілі типу SL (двомісні родстер і купе), а також CL (4-, 5-місцеве купе класу "люкс") виробляються з 1989 і 1992 років, відповідно. Вони уніфіковані по шасі й силовим агрегатам із сімейством S-класу й оснащені моторами потужністю 193-394 л.с.
Дорогий, розкішний і дуже швидкий Mercedes-Benz SL-class (R230) мав два типи кузова - родстер і купе.
Багатоцільові повнопривідні автомобілі включають сімейство G-класу, що відоме ще з 1979 року. Моделі 1998 року оснащені бензиновими й дизельними моторами робочим обсягом 2874-3199 куб.см потужністю 122-215 к.с. Нові комфортабельні повнопривідні моделі ML-класу виробляються в США з 1997 року й оснащуються бензиновими двигунами потужністю до 270 к.с.
Створений для армії кілька десятиліть назад, Mercedes G-class (W-463) був пристосований для цивільного використання. У цьому виконанні до його виняткових прохідності й надійності додалися розкіш і престиж.
У сімейство універсалів підвищеної місткості з 1996 року входять автомобілі V-класу з бензиновим і турбонаддувним дизельним моторами в 2,3 л потужністю 143 і 98 к.с.
Зібраний в Америці й орієнтований на смаки американців Mercedes ML-class (W-163) користувався популярністю в Європі, у тому числі, і в Росії.
В 2000 році були оновлені моделі сімейства C, S і CL класу.