Шляхтич Павло Тетеря-Моржковський народився близько 1620 р. на Овруччині. Він навчався у Мінській уніатській школі та у Києво-Могилянській академії, пізніше служив при дворі польських маґнатів Пражмовських у Мазовії, був підписком у Луцькій гродській канцелярії та реґентом (управителем) канцелярії ґродського суду у Володимирі

З початком Хмельниччини Тетеря-Моржковський приєднався до козацького війська, служив спочатку рядовим козаком, потім писарем і нарешті полковником Переяславського полку. Він став одним із найбільш довірених послів Богдана Хмельницького, очолював козацькі посольства до Трансільванії, Польщі та Московщини. Тетеря готував Переяславську угоду та головував на Переяславській раді 18 січня 1654 р., згодом став співавтором Гадяцької угоди 1658 р. про створення федерації Польщі, Литви та України

У жовтні 1662 р. гетьман Юрась Хмельниченко, складаючи булаву, призначив генерального писаря Павла Тетерю наказним гетьманом. А на початку січня 1663 р. старшинська Рада у Чигирині обрала Тетерю гетьманом Правобережної України. Того ж року, прагнучи стати гетьманом усієї України, Тетеря долучився до походу польського війська на Лівобережжя. У жовтні 10 козацьких полків на чолі із Тетерею разом із 20-тисячним коронним військом під проводом короля Яна ІІ Казимира та 30-тисячною татарською кіннотою переправилися біля Ржищева через Дніпро і розпочали бойові дії проти війська гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького та московської армії

Впродовж наступних шести місяців Тетеря вів бої на Полтавщині, але врешті-решт був змушений відступити на Правобережжя. На Київщині проти гетьмана повстали полковники Дмитро Сулименко та Семен Височан, на Поділлі — брацлавський полковник Остап Гоголь, а із Січі проти нього виступили запорожці на чолі з Іваном Сірком. Навесні 1665 р. Тетерю несподівано залишили польські і татарські союзники, а у червні його козаки зазнали поразки від уманських повстанців під командуванням полковника Василя Дрозденка. Нарешті, у липні Тетеря призначив наказним гетьманом Михайла Ханенка і, прихопивши із собою гетьманські клейноди, військовий архів і скарбницю та частину гармат, вирушив до Варшави

Тетеря отримував пенсії від польського та французького королів і був одним із найзаможніших землевласників Речі Посполитої, проте за правління короля Міхала Вишневецького він зазнав численних судових позовів з боку маґнатів і втратив більшість своїх маєтків. У квітні 1670 р Люблінський трибунал засудив Тетерю до інфамії (позбавлення честі) та баніції (довічного вигнання за межі держави). Він таємно виїхав до столиці Молдови Ясс і звідти зав’язав контакти з турецьким урядом, передаючи йому відомості про політичну ситуацію у Речі Посполитій. Під час особистої зустрічі в м. Андріанополі (нині м. Едірне у Туреччині) султан Мохаммед ІV вручив Тетері санджак (султанський прапор), чим засвідчив свою протекцію над ним

На початку квітня 1671 р. Павло Тетеря був отруєний в Андріанополі аґентами польського уряду