Джон ГОВАРД
/John HOWARD/
(2.9.1726 - 1790),
англійський філантроп, що присвятив своє життя поліпшенню утримання зеків у в'язницях Європи.
В 16 років він осиротів, але отримана спадщина далеко перевершувала його потреби. Говард багато подорожував, в 1756 році він направився в зруйнований землетрусом Лісабон, але корабель, на якому він плив, був захоплений французьким каперським судном, і Говард на якийсь час виявився у французькій в'язниці.
Особистий досвід придався йому, коли в 1773 році він був вибраний шерифом у Бедфорді, жахнувся стану англійських в'язниць і заведеним у них порядком, що змусило його узятися за їхнє реформування, у тому числі на законодавчому рівні. Він вивчає проблему не тільки на батьківщині, але й у багатьох європейських країнах, наїздивши за всі роки своїх подорожей 68 тисяч кілометрів.
Говард вникає в проблеми військовополонених, береться за вивчення боротьби з епідеміями чуми, відправляючись у ті райони, де вона лютує. Із цією метою в 1789 році він приїжджає в Росію, але при відвідуванні херсонської в'язниці сам заражається смертельною хворобою й незабаром помирає. Ще при житті йому на батьківщині хотіли поставити пам'ятник, але він відмовився від такої честі. Пам'ятник спорудили в Херсоні в 1828 році, і він стоїть дотепер.