Джейн ОСТІН
/Jane AUSTEN/,
(16.12.1775 - 1817),
англійська письменниця.
Народилася Джейн у родині священика в невеликому містечку Стівентоні в графстві Гемпшир. Дівчинка стала сьомою по рахунку дитиною (усього їх було вісім). Особлива дружба зв'язувала її із сестрою Кассандрою. "Якби Кассандрі відрубали голову, - говорила мати, - Джейн наполягла б, щоб з нею вчинили так само".
Думки сучасників про зовнішність письменниці суперечливі. Джейн "зовсім не гарненька, вона дуже чопорна для своїх років, примхлива й неприродна", зауважувала її кузина Філадельфія. "У житті не бачила іншої такої гарненької вертушки, цілком зайнятої пошуками чоловіка, як Джейн", - згадувала якась місіс Мітфорд.
А її подруга писала в щоденнику: "Джейн перетворилася в застиглий, мовчазний перпендикуляр - зразок "щасливої безшлюбності", і до тієї пори, поки "Гордість і упередження" не відкрили всім, який дорогоцінний алмаз ховається в цьому твердому футлярі, у товаристві на неї звертали не більше уваги, ніж на коцюбу або на коминкові ґрати". Але хоча Джейн Остін і здавалася комусь "перпендикулярної", синьою панчохою вона не була. Вона любила вбрання, бали, веселощі. Її збережені листи повні описів фасонів капелюшків, розповідей про нові плаття й нових кавалерів.
Зі школами Джейн не везло: у першій вона й Кассандра страждали від деспотичної вдачі директриси й ледве не вмерли, заразившись тифом. Іншою школою, навпаки, керувала надзвичайно добродушна особа, але знання учениць її не хвилювали. Тоді батько повернув дочок додому, вирішивши сам зайнятися їхнім вихованням і освітою. Преподобний виховував дочок не тільки недільними проповідями, але й щоденним прикладом - дух людини повинен бути вище тягот життя, хвороб, голоду, убогості, смерті. В 30 років Джейн Остін надягла чепчик, оголосивши тим самим світу, що відтепер вона стара діва, яка попрощалася з надіями на особисте щастя.
Доля старої діви була не солодкою. Доводилося підладжуватися під характер матері, жінки владної, що вимагала повного підпорядкування, миритися з капризами батька. Джейн обшивала родину, допомагала матері по господарству.
Багато чого у своєму житті вона ненавиділа - монотонну домашню роботу, необхідність спілкуватися з тупими сусідами й вести безглузді розмови з їхніми неосвіченими дочками, приховувати від усіх, що вона пише.
Джейн стала писати рано - з 14 років - і робила це звичайно за сімейним обіднім столом. Вона не дозволила змастити маслом дверні петлі вітальні: скрип попереджав про появу нежданих гостей, і вона встигала сховати під скатертину аркуші поштового паперу, убористо пописані акуратним і рішучим почерком.
Хвороба піймала Джейн у свою пастку, коли їй здійснився 41 рік. Вона дуже страждала. У постелі вмираючої, не відходячи ні на хвилину, чергувала Кассандра. "Боже, пішли мені смерть, - прошепотіла письменниця. - Даруй мені терпіння. Моліться за мене". І вмерла.