Микола Федорович ВАТУТІН
(16.12.1901 - 1944),
генерал армії. Загинув в результаті бойових дій ОУН.
Із спогадів Л.С.Павлишина:
"Що я знаю про обставини загибелі генерала Ватутіна, який прославився під Сталінградом і Києвом? З оунівських листівок і видань виходило, ніби УПА, яка проривалась з оточення у Рівненській області, вдарила так сильно і несподівано в напрямі штабу Ватутіна біля с.Гурби, що не тільки вирвалась з оточення, але й самого генерала вбили. Тут є якась частка правди.
Мене про ці події інформував Збаразький повітовий провідник ОУН Багрій (Паливода), який опікувався мною під час вимушеного безділля у Добромірці. Решту правди розповів згодом інший учасник тих подій. У 1959 році, коли мене вдруге арештували (тобто відновили строк, який у 1956 році скоротила спеціальна Московська комісія Верховної Ради СРСР) у Воркуті, то направили у так званий "Дубравний лагер" у Мордовію.
Там я зустрівся з давнім знайомим Михайлом Степаняком, який колись виходив з оточення під Гурбами. Пробивались тоді рештки УПА "Північ" і "Південь" у кількості до одної піхотної дивізії, а протистояла їм теж, мабуть, дивізія, тільки добре забезпечена технікою.
Степаняк збирав розрізнені підрозділи у лісі біля с.Гурби, і вони випадами в усі боки нащупували слабину в тісному кільці, щоб його розірвати. І таки нащупали, і ринули всі в той пробій. Якась чота наскочила на валку легкових автомобілів, що їхали шосейною дорогою. У бій не встрявали, тільки на віддалі випустили кілька черг з кулемета.
Частина автомобілів розвернулась і поїхала назад, решта залишилась стояти. Звідти почалась густа стрілянина, котру чули в багатьох підрозділах УПА. Мабуть, тоді і був тяжко поранений генерал, але упівці не могли про це знати. Невідомо, чи є живі свідки-очевидці...".
(Василь Щеглюк "...Як роса на сонці").