Василь БІЛОЗЕРСЬКИЙ
(1825, хутір Мотронівка, Чернігівщина — 20 лютого (4 березня) 1899 р.)
український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст.
В 1843—1846 роках здобув вищу освіту в Київському університеті св. Володимира. 1846—1847 — учитель Петровського кадетського корпусу у Полтаві.
Разом з М.Костомаровим і М.Гулаком виступив організатором Кирило-Мефодіївського братства. Брав участь у створенні «Статуту Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія».
Був автором «Записки» — пояснень до статуту братства.
Розвинув ідеї християнського соціалізму, виступав за об'єднання всіх слов'янських народів у республіканську федерацію, в якій провідну роль відводив Україні.
1847 — був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. Служив у Петрозаводському губернському правлінні.
1856 — звільнений із заслання. Оселився в Петербурзі, де став активним членом місцевого гуртка українців.
1861—1862 — редактор першого українського щомісячного журналу «Основа». Згодом служив у Варшаві. Підтримував зв'язки з Галичиною, співпрацював у газетах «Мета» і «Правда». Останні роки життя провів на хуторі Мотронівці.