Джон ФОРД
/John FORD/
(1895 - 31.8.1973),
американський кінорежисер.
Джон Форд народився 1 лютого 1894 року. Після закінчення школи в 1913 виїхав до Голлівуду до брата, який працював в кіностудії «Юніверсал» в якості актора, сценариста і режисера. Робочий сцени і помічник реквізитора, потім трюкач і дублер свого брата, в 1915 Шон був одним з статистів в епічній стрічці Д. Гріффіта «Народження нації». З 1915 - асистент режисера і актор у фільмах брата, який взяв псевдонім Френсіс Форд. У 1917-1920 в якості режисера зняв для «Юніверсал» понад 30 фільмів, більшу частину з яких становили вестерни за участю актора Гаррі Кері. У 1920 переходить в «Фокс» та до 1923 знімає під псевдонімом «Джек Форд», звертаючись переважно до жанру вестерну. У роки Другої світової війни Форд очолював киновідділ ВМС США і втратив око в ході зйомок документального фільму «Битва за Мідуей». Серед робіт Форда воєнних років - документальний фільм «7 грудня» і художня стрічка про американців в перші дні бойових дій на Філіппінах «Їх було не повернути». Помер 31 серпня 1973.
За свої майже 50 років режисерської діяльності Форд зняв приблизно 130 кінофільмів. Найбільшу увагу приділяв трьом темам: Ірландії як батьківщині своїх предків, освоєнню американського Заходу і будням американської армії. Своїх героїв, як і безкраї пейзажі, він вважав за краще знімати з низького кута, що надавало їм епічної величі. Про вплив Форда на свою творчість говорили такі титани світового кінематографа, як Орсон Уеллс, Інгмар Бергман, Акіра Куросава і Мартін Скорсезе.
Єдиний в історії володар чотирьох «Оскарів» за кращу режисуру:
1936 - за фільм «Інформатор»
1941 - за фільм «Грона гніву»
1942 - за фільм «Яка зелена була моя долина»
1953 - за фільм «Тиха людина»
