Одна із самих суперечливих фігур на англійському престолі. Він значно зміцнив королівську владу в Англії, провів судову реформу, у цивільний і карний процеси замість випробування підсудного «божим судом» (коли учасники процесу піддавалися випробуванню вогнем, розпеченим залізом, водою й т.п. або вступали у двобій між собою) увів розслідування через присяжних, зобов'язав до військової служби всіх вільних людей Англії.

Разом з тим за його наказом був убитий старий друг і вірний помічник архієпископ Кентерберійський Томас БЕКЕТ, що домагався незалежності церкви від королівської влади. За це Генріхові довелося принести публічне покаяння й обіцяти папі римському відправитися в хрестової похід (а папу лише це і цікавило). Не йшли на користь королеві й сімейні сварки. У нього було вісім дітей, четверо синів - Генріх, Ричард, Джеффрі й Іоанн - не раз повставали проти батька, підтримувані матір'ю Елеанорою Аквітанською, через проведений ним розділ королівських земель, у результаті якого останній син - ІОАНН - виявився взагалі без успадкованих володінь, тому що всі землі були роздані королем старшим синам ще до його народження, за що він і одержав згодом прізвисько БЕЗЗЕМЕЛЬНИЙ. Не розв'язала цю проблему й рання смерть Генріха й Джеффрі.

РИЧАРД ( що став після смерті батька королем і отримав прізвисько ЛЕВИНЕ СЕРЦЕ) виступив проти нього разом з королем Франції ПИЛИПОМ II АВГУСТОМ і розбив війська батька, змусивши його до принизливого перемир'я 4 липня 1189 року. Король помер двома днями пізніше, довідавшись, що до його супротивників приєднався й молодший син.