Її батьком був король Кастилії АЛЬФОНС VIII, а матір'ю - дочка короля Англії ГЕНРІХА II Елеанор. В 12 років з політичних міркувань її видали заміж за спадкоємця французької корони, майбутнього короля ЛЮДОВИКА VIII. Чоловік її правив мало, і після його смерті вона стала регентшею при малолітньому сині ЛЮДОВИКУ IX. Цей період (їй знову довелось правити країною, коли її син брав участь у черговому Хрестовому поході) був самим складним у її житті.

Барони, підтримувані королем Англії, повстали проти іноземки, але твердою рукою Бланка зуміла їх приборкати й значно зміцнила королівську владу. Настільки ж суворо вона розправлялася й з непокірливими єпископами. Єдина невдача спіткала її в боротьбі зі студентами. Коли в 1229 році під час карнавалу кілька учнів Паризького університету побили якихось городян, королівська поліція жорстоко розправилася з порушниками спокою й кинула їхні тіла в Сену.

Учні й викладачі порахували таку розправу порушенням університетських привілеїв і звернулися до регентші з різким протестом. Відступатися вона не побажала, і тоді професори й студенти юрбою покинули Париж і розсіялися по провінційних і закордонних університетах. Лише через 4 роки після втручання папи ГРИГОРІЯ IX Бланка була змушена піти на поступки й дати від свого імені університету нові права.