Нерон Клавдій ДРУЗ
(38 до н.е. - вересень 9 р. до н.е.),
римський полководець, прийомний син імператора АВГУСТА й брат імператора ТИБЕРІЯ. Увійшов в історію під ім'ям ДРУЗ СТАРШИЙ, прославив себе у війнах з германцями.

Історик СВЕТОНІЙ писав про нього: "Він був першим римським полководцем, що здійснив плавання по Північному океану й прорив за Рейном канали для кораблів. Ворога він розгромив у багатьох битвах і відтіснив його до найдальшої глухомані".

Полководець користувався величезною популярністю, і народ його дуже любив. Він помер на війні, упавши з коня й зламавши стегно. Ховали його в Римі на Марсовому полі.

Військо на честь його насипало курган, навколо якого щороку у встановлений день воїни влаштовували похоронний біг, а сенат серед багатьох інших почестей ухвалив спорудити тріумфальну арку на Аппієвій дорозі й привласнити прізвисько "Германик" йому і його нащадкам.

ЛІВІЯ ДРУСИЛЛА
/LIVIA DRUSILLA/
(58 до н.е. - 29),
третя дружина ГАЯ ЮЛІЯ ЦЕЗАРЯ ОКТАВІАНА, майбутнього імператора АВГУСТА. Від першого чоловіка вона мала сина ТИБЕРІЯ, а через три місяці після весілля з Октавіаном 19-літня Лівія народила другого сина ДРУЗА СТАРШОГО, котрий офіційно вважався сином її першого чоловіка. Своїх дітей у них не було. Їй були властиві витончена хитрість, лицемірство й властолюбство, у чому чоловік і жінка не уступали один одному.

Лівія настільки влаштовувала Октавіана (вона сама підшукувала йому молоденьких красунь), що він не шукав собі іншої дружини. Це було рідке поєднання двох бездушних людей. Історик Тацит назвав Лівію "матір'ю, небезпечною для держави, і злою мачухою для родини Цезарів". Підозрюють, що вона зіграла фатальну роль у долі всиновлених імператором племінника й онуків, щоб передати владу своєму синові Тиберію.

Після смерті Августа, у якій також підозрювали її злий намір, Лівія влаштувала йому розкішні похорони, а вона за заповітом була прийнята в рід Юліїв і одержала титул Августи, відтепер іменуючись як ЮЛІЯ АВГУСТА. Здавалося, усе досягнуто, але зіштовхнулися характери матері й сина. Незабаром їхня ворожнеча стала відкритою, Тиберій назавжди виїхав з Рима й оселився на Капрі. Лівія продовжувала зберігати свою могутність і благополучно дожила до глибокої старості. У провінціях її ще при житті почитали як богиню, а пізніше вона була офіційно обожнена своїм онуком імператором КЛАВДІЄМ I.

Марк Туллій ЦИЦЕРОН
/Marcus Tullius Cicero/
(106 до н.е. - 7.12.43 до н. е.),
римський оратор і політичний діяч.

АДРІАН
/HADRIANUS, ADRIANO, HADRIAN/
(76 - 10.7.138),
римський імператор з 117 року. Публій Елій Адріан осиротів в 10 років і виховувався двоюрідним дядьком імператором ТРАЯНОМ. Адріан був розумний, здібний і сполучив у собі якості гарного воїна з талантом адміністратора. Ставши імператорам, він рішуче відмовився від політики військової агресії. Він знав на пам'ять всю державну звітність, намагався ладити з усіма соціальними групами. Його також відрізняли справжня пристрасть до мистецтва, любов до подорожей.

Єдиний античний римський будинок, що дійшов до наших днів не перетворившись у руїни, - це перебудований при Адріанові Пантеон. У нього була схильність усіх критикувати, бентежачи своїми питаннями, але всіх фахівців він удостоював високих почестей і робив багатими. Тих же вчених, які явно не відповідали своїй професії, він також робив багатими, але відстороняв від професійних занять.

При всіх цих чудових якостях у нього не було дітей, і імператори довго коливався, кого вибрати собі в спадкоємці. Нарешті, він зненавидів усіх, хто міг би стати майбутнім імператором. Важко занедужавши, Адріан у жорстокості знищив багатьох людей зі свого оточення, чим викликав до себе загальну ненависть.

ЛІ ШИМІНЬ
/храмове ім'я - ТАЙ-ЦЗУН/
(599 - 10.7.649),
китайський імператор (з 627) династії Тан.

ВАЛЬДЕМАР I ВЕЛИКИЙ
/VALDEMAR 1. DEN STORE/
(1131-12.5.1182),
король Данії з 1157, правнук (по матері) київського князя ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА.

ЛІ ГЮ БО
(псевдоніми ПЕГУНКОСА, ЧХУНГЕН)
(1169 - 2.9.1241),
корейський поет. До нашого часу дійшли майже дві тисячі його віршів, поеми й прозаїчні праці.

КАРЛ V МУДРИЙ
/CHARLES V/
(1338 - 16.9.1380),
король Франції з 1364 року. В 1349 році підкорив своїй владі провінцію Дофіні й став носити титул "дофін", що після нього носили всі спадкоємці французького трону. З 1356 року, коли його батько - король ІОАНН II ДОБРИЙ - був захоплений у полон англійцями в битві під Пуатьє, фактично правив країною. В 1360 році в Бретиньї дофін уклав дуже важкий для Франції мирний договір з Англією.

Але перемир'я в Столітній війні допомогло Карлові V значно зміцнити королівську владу, і в 1369 році він відновив воєнні дії, що привели в 70-х рр. до майже повного вигнання англійців із Франції. По іронії долі, Карлові V успадковував його неповнолітній син КАРЛ VI, прозваний БОЖЕВІЛЬНИМ, тому що в 1392 році його розум скаламутився.

РІЧАРД II
/RICHARD II/
(1367 - 14.2.1400),
король Англії (1377-99), останній з династії Плантагенетів. Онук короля ЕДУАРДА III, син ЕДУАРДА ЧОРНОГО ПРИНЦА, став королем в 10 років. У спадщину від діда йому дісталася країна, що ще тільки приходила до тями після першого періоду Столітньої війни із Францією й декількох епідемій бубонної чуми, прозваною Чорною Смертю, тому що вона викосила майже половину населення Європи. Перші роки його правління, коли країною фактично управляла рада на чолі з дядьків короля герцогом Ланкастерським Джоном ҐОНТОМ, ознаменувалися великим селянським повстанням під керівництвом Уота ТАЙЛЕРА.

Підростаючи, король виявляв усе більшу самостійність, покладаючись лише на підтримку своїх фаворитів, що викликало невдоволення великих феодалів, які об'єдналися й зуміли добитися в парламенті страти п'яти найближчих королівських радників і змусити короля принести нову присягу (1388). Річард взяв реванш в 1397 році, коли стратив трьох заколотних лордів, а інших вигнав із країни. Серед вигнанців виявився й син Джона Гонта Генріх БОЛІНГБРОК, а володіння Ланкастерів були конфісковані.

У зовнішній політиці Річард II додержувався політики миру із Францією, дотримуючи укладене в 1375 році перемир'я. Цьому сприяв і другий шлюб короля з Ізабеллою ВАЛУА. Король був покровителем мистецтв, його підтримкою користувався Джеффрі ЧОСЕР. Крім усього іншого, король вважається винахідником носової хустинки.

Коли в 1399 році Річард відправився до Ірландії, щоб приборкати воюючих феодалів, його противники використали слушний момент, щоб повернутися в країну і проголосити королем ГЕНРІХОМ IV Болінгброка. Річард II був полонений і кинутий у в'язницю, в якій його і вбили, коли почалися заколоти на його підтримку. До війни Червоної і Білої троянд ще залишалося більш ніж півстоліття, фактично ж Річард II став її першою жертвою.

Жанна Д'АРК
/Jeanne d'ARC/
(1412 - 30.5.1431),
національна героїня Франції. Народилася вона в лотарингському селі Домремі в сім'ї селянина Жака ДАРКА (апостроф в імені з'явився як наслідок неодноразових спроб переписати біографію Жанни, бажання додати їй високого походження). У самому розпалі була війна між Францією і Англією, пізніше названа Столітньою, оскільки тривала більш ніж століття - з 1337 по 1453.

У 13 років фанатично релігійній дівчині почали докучати голоси і видіння, які вона сприймала за послання зверху і тому увірувала, що їй призначено допомогти спадкоємцеві французької корони дофінові КАРЛУ і врятувати Францію від англійців. Легенда, що з'явилася у той час, нібито Францію занапастить жінка (під нею недвозначно розумілася мати Карла, що видала свою дочку Катерину за короля Англії ГЕНРІХА V і що обіцяла зятеві корону після смерті свого навіженого чоловіка), а врятує країну юна діва, тільки надихала Жанну, та спочатку її ніхто не сприймав серйозно.

Заживши слави ясновидиці, підстрижена під пажа і переодягнута в чоловічий одяг, вона в лютому 1429 року зуміла добитися аудієнції у дофіна і переконати його почати рішучі дії. Її поставили на чолі війська, яке в травні звільнило обложений ворогом Орлеан. Верхи на коні, в обладунках простого воїна і з білим прапором в руках, вона надихала бійців, народ прозвав Жанну Орлеанською дівою, а англійці вважали її за відьму. Після низки перемог французи увійшли до Реймс, де дофін був коронований як король КАРЛ VII.

У битві за Париж Жанна була поранена, а весною 1430 року під час вилазки з обложеного Компьєна вона потрапила в полон до бургундців, що продали її своїм англійським союзникам. Король не зробив нічого, щоб її врятувати. Влаштований в Руані церковний суд звинуватив Жанну в єресі і чаклунстві і засудив до довічного ув'язнення. Але світський суд пішов далі і ухвалив новий вирок - спалення на вогнищі як єретика. Страта відбулася 30 травня 1431 року, попіл Жанни кинули в Сену. Через чверть століття її повністю виправдали, а в 1920 році католицька церква зарахувала Жанну Д'арк до лиця святих.

АЛЬФОНС V АФРИКАНСЬКИЙ
(1432 - 28.8.1481),
король Португалії з 1438 року. Своє прізвисько одержав за успішні війни в Північній Африці.

ІВАН III ВАСИЛЬОВИЧ
(1440 - 27.10.1505),
великий князь московський, при якому було скинуто монголо-татарське ярмо.

Лоренцо ДЕ МЕДИЧІ
/Lorenzo DE'MEDICI/
(1449 — 9.4.1492),
правитель Флоренції на прізвисько ЛОРЕНЦО ЧУДОВИЙ /LORENZO THE MAGNIFICENT, LORENZO IL MAGNIFICO/.

ГЕНРІХ VII
/HENRY VII/
(1457 - 21.4.1509),
король Англії з 1485 р., засновник династії Тюдорів. Генріх Тюдор, далекий родич Ланкастерів, вступив на англійський престол після битви під Босуорте, коли розбив війська короля РІЧАРДА III. Річард у бою загинув, і Генріх був проголошений новим королем Англії Генріхом VII. Цією битвою завершилася 30-річна війна Червоної й Білої троянд. У ході війни загинули обоє правивших раніше країною роду - Ланкастери та Йорки.

СИГІЗМУНД I СТАРИЙ
/ZYGMUNT I STARY/
(1467 — 1.4.1548),
король польський і великий князь литовський з 1506 року.

Ульріх ЦВІНГЛІ
/Ulrich ZWINGLI/
(1484 — 11.10.1531),
швейцарський релігійний реформатор і політичний діяч.

Мартін АГРІКОЛА
/ЗОРЕ//Мartin AGRICOLA (SORE)/
(1486 - 10.6.1556),
німецький композитор, першим з авторів працював для потреб протестантського богослужіння.

Франческо ПАРМІДЖАНІНО
/МАЦЦОЛА/ /Francesco PARMIGIANINO (MAZZOLA)/
(1503 - 24.8.1540),
італійський живописець.

ПІЙ V
/Мішель ГІСЛЕРІ/ /PIUS V (Michele GHISLERI)/
(1504 - 1.5.1572),
папа римський (1566-72). Намагався протистояти всім викликам, з якими зіштовхувалася католицька церква. На Сході головною загрозою були турки, але папі вдалося об'єднати сили Іспанії й Венеції, які розгромили турецький флот в бою біля Лепанто. На Заході доводилося протистояти протестантському руху. Із цією метою у Франції папа навіть дозволив продати частину церковного майна, до Англії ж було далеко, тому він тільки відлучив від церкви королеву, що підтримувала протестантів, ЄЛИЗАВЕТУ.

А щоб не виникало крамольних думок, папа створив під своїм головуванням особливу конгрегацію "Індексу". ("Індекс заборонених книг" придумав його попередник ПАВЛО IV.) За всі свої чесноти й непохитну вірність в XVIII столітті папу було прилучено до лику святих.

ФРАНЦИСК II
/FRANCOIS II/
(1544 - 5.12.1560),
король Франції (1559-60) з династії Валуа.