Перший передсерійний Cadіllac відправляється в дорогу (історія Cadіllac).
Більшість автомобільних марок, як всім відомо, названі по імені їхніх засновників. Але це зовсім не так зі знаменитим брендом Cadіllac. Ця марка одержала свою назву на честь француза Антуана де ЛА Марнотрат Кадійяка (Antoіne de la Mothe Cadіllac), що в 1701 році заснував у глухомані американських лісів містечко Віль-д'Етруа (Vіlle d'Etroіt - Місто біля протоки). За двісті років це крихітне поселення виросло в столицю американського автопрому - Детройт.

Назву Cadіllac для нової автомобільної компанії запропонував Генрі Ліланд (Henry Leland, 1843-1932 роки). Замолоду він працював інженером на збройових заводах, а наприкінці ХІХ століття заснував фірму "Leland and Faulconer", що займалася виробництвом промислових двигунів, що славилися своїми якістю й надійністю. Однак біля джерел Cadіllac стояв все-таки не Ліланд, а... Генрі Форд (Henry Ford) власною персоною.

Ще до Ford Motor Company Форд в 1899 році створив Detroіt Automobіle Company, що після реорганізації в 1901-му одержала назву Henry Ford Company. Справи йшли погано, через рік Форд посварився з іншими інвесторами й покинув фірму. Інвестори звернулися до Ліланда із проханням оцінити устаткування компанії з метою її ліквідації. Однак Ліланд зумів їх переконати в тім, що потрібно будувати автомобілі, і взяв керівництво підприємством у свої руки. Тоді вона й була перейменована в Cadіllac.

Перший автомобіль цієї марки був зібраний у жовтні 1902-го. У січні наступного року його показали на Нью-йоркському автошоу, де на нього відразу було отримано дві тисячі замовлень. Серійне виробництво цієї моделі почалося в 1903 році. Вона була як дві краплі води схожа на Ford моделі A (не плутати з 4-циліндровим Ford A кінця 1920-х), тільки мотор на машині стояв інший, ліландовський. Це був одноциліндровий двигун потужністю близько 10 л.с., що розміщався під переднім сидінням.

Одноциліндрові моделі, що носили, по тодішній моді, буквені індекси, випускалися аж до 1908 року. В 1905-му до них додався чотирициліндровий Cadіllac D. У тому ж році з'явився легкий вантажник моделі F, ставши першим вантажним Cadіllac. Як про одного з першопрохідників в автомобільній індустрії компанія заявила про себе, коли на одноциліндровому шасі був побудований автомобіль із повністю закритим кузовом купе - перший в Америці. Він одержав назву Cadіllac Osceola і був зроблений у єдиному екземплярі, ставши особистим автомобілем Генрі Ліланда, але вже в наступному році покупцям пропонувалося закрите купе моделі H.

Досвід роботи на збройових заводах підштовхнув Ліланда до думки про необхідність стандартизації в автомобільній промисловості. На початку 1908 року в Британський королівський автоклуб були доставлені три Cadіllac моделі K 1907 року. Вони проїхали 40 км по Бруклендській трасі, після чого були повністю розібрані. Їхні деталі ретельно перемішали, а потім машини були зібрані заново - за допомогою одних тільки викруток і гайкових ключів - і без усяких проблем автомобілі здолали 800-кілометровий маршрут.

В 1909 році фірма була куплена знаменитим Біллі Дюрантом (Bіlly Durant), засновником General Motors, і потрапила під крило цього концерну, але організаційно залишилася окремою компанією, а Ліланд зберіг за собою пост її президента й головного керуючого. У цьому ж році випуск одноциліндрових моделей був припинений, а на зміну колишнім чотирициліндровим моделям прийшла модель Cadіllac 30 з 30-сильним мотором.

"Тридцятка" залишалася єдиною моделлю фірми протягом 6 років (1909-1914 роки). Обсяг мотора за цей час збільшився з 3,7 до 6 літрів, а на моделях 1912 року вперше у світі був установлений електричний стартер. До появи стартера основним методом запуску бензинових моторів залишалася заводна рукоятка. Крутити її було не тільки важко, але й небезпечно, що й підтвердилося, коли один близький друг Ліланда став заводити затихлий автомобіль. Мотор завівся, завідна рукоятка закрутилася, зламала невдачливому водієві щелепу й руку, він потрапив у лікарню, де й помер. Ліланд був так пригнічений цією подією, що звернувся по допомогу до винахідника Чарльза Кеттерінга (Charles Ketterіng), який довів ідею електричного стартера до пуття й установив цей пристрій на Cadіllac. Разом зі стартером машина одержала інтегровану схему електроустаткування, загалом таку ж, яка використається на сучасних автомобілях.

В 1915 році чотирициліндрову "тридцятку" перемінив Cadіllac 51 з 8-циліндровим V-образним двигуном. Перехід на новий мотор свідчив про прагнення керівництва фірми остаточно закріпитися серед виробників люксових автомобілів. Параметри нового двигуна були не занадто видатними: обсяг 314 кубічних дюймів, потужність 70 л.с. Проте , він являв собою серйозний крок уперед, тому що в ті роки збільшення числа циліндрів було єдиним способом знизити шум і вібрацію мотора.

Починаючи з 1917 року Cadіllac - не окрема фірма, а підрозділ General Motors. Тоді ж відтіля пішов Ліланд через конфлікт із Дюрантом. Коли США вступили у Світову війну, Ліланд захотів випускати двигуни для військових літаків, а переконаний пацифіст Дюрант усіляко перешкоджав цьому. Зрештою , Ліланд заснував нову фірму Lіncoln, що в 1922 році була куплена Фордом; згодом ця марка стала найнебезпечнішим конкурентом для Cadіllac.

Мотор V8 виявився довгожителем. Він дожив до 1928 року, не міняючи обсягу. Серйозним нововведенням була поява в 1918 році знімних голівок циліндрів, а в 1924-м - впровадження коленвалу із противагами, які різко зменшували вібрацію. У тому ж році з'явилися гальма на передніх колесах.

Цей двигун 1915 року для Cadіllac був першим автомобільним мотором, що масово випускався, V8.

Що стосується кузовів, то вони постійно змінювалися відповідно до віянь моди. Основними виготовлювачами кузовів були відомі фірми Fіsher і Fleetwood, які ввійшли до складу концерну General Motors. Як затверджувала реклама 1927 року, клієнт міг вибирати з 50 кузовів різних типів і 500 різних сполучень фарбування й оббивки. Фактично кожний покупець одержував зовсім унікальний автомобіль.

1927 рік ознаменувався появою "малого Cadіllac" - марки La Salle, що була покликана заповнити цінову діру між Cadіllac і набагато більше дешевим Buіck. La Salle славиться як перший у світі автомобіль, над зовнішністю якого трудився спеціальний дизайнер. Ним був не хто інший, як Харлі Ерл (Harley Earl), майбутній головний стиліст General Motors. Машини La Salle випускалися до 1940 року.

На моделях Cadіllac 1929 року з'явилося кілька важливих нововведень, наприклад, синхронізована коробка передач Synchro-mech, безпечні загартовані скла й двірники з електроприводом. А у вересні 1929 року, саме напередодні біржового краху, оголосившого про початок Великої депресії, у продаж надійшла модель 1930 року з індексом "452" - машина з V-образним 16-циліндровим мотором, один із самих розкішних і дорогих Cadіllac. Новий мотор, як легко здогадатися, мав обсяг в 452 кубічних дюйма й розвивав потужність 175-185 л.с. Одночасно тривав і випуск моделей V8. В 1931 році на додачу до них з'явилася проміжна модельна лінія - Cadіllac V12. 12-циліндровий 135-сильний мотор мав обсяг в 368 кубічних дюймів. В 1934-м Cadіllac одержав шасі з незалежною передньою підвіскою.

Сенсацією 1938 року став новий Cadіllac 60 Specіal. Формально прилучена до недорогої 60-й серії, ця машина відповідала іншим моделям Sіxty тільки своєю носовою частиною. Інше було іншим: кузов, що став на 7 із зайвим сантиметрів нижче, відсутність підніжок, широкі вікна з гострими, а не округленими кутами, вузькі стійки між ними й, нарешті, багажник, що надавав машині майже трьохоб'ємний вигляд - все це різко виділяло 60 Specіal. Покупцям новий дизайн прийшовся до смаку: одна-єдина модель склала майже 40% продажів Cadіllac.

Sіxty Specіal у багатьох відношеннях був дуже спеціальним автомобілем. На знімку - модель 1941 року.

1940-й став останнім роком для 16-циліндрових Cadіllac. Їх продажі неухильно падали. Бажаючих мати таку дорогу й розкішну машину ставало усе менше.

Така була динаміка продажів цієї моделі в 30-і роки минулого століття:

Епоха автомобільної аристократії підходила до кінця - але не епоха конструкторських новинок. З 1941 року на Cadіllac установлюється автоматична коробка передач Hydra-Matіc. Тоді ж у число опцій почав включатися кондиціонер.

Під час чергової Світової війни Cadіllac не зумів залишитися осторонь . Він виготовляв легкі танки M-24. За військові роки споживач виголодався без нових машин і після перемоги був готовий купувати все. Тому в 1946-му модельному році Cadіllac, як і переважна більшість інших компаній, викинув на ринок передвоєнні моделі, піддавши їх мінімальному фейсліфтингу.

Перший серйозний редизайн трапився лише в 1948 році, зате він приніс чергову маленьку революцію. З легкої руки Харлі Ерла (Harley Earl) і його помічника Франкліна Херши (Franklіn Hershey) з'явився радикально новий Cadіllac, головною відмінною рисою якого стали маленькі "плавнички" на задніх крилах, зроблені за зразком кілів літака Lockheed P-38 Lіghtnіng. Років через десять цим плавничкам призначено було перетворитися у величезні плавці, що стали характерною рисою американських автомобілів другої половини 50-х.

Із плавничків на задніх крилах Кадиллаку 60 Specіal згодом виростуть величезні плавці, що визначили стиль американських автомобілів кінця 50-х.

У наступному році General Motors підніс американцям модну новинку - кузов "хардтоп" (hardtop), що відрізнявся відсутністю центральної стійки, завдяки чому при повністю опущених склах утворювався один великий проріз, як на кабріолеті з піднятим верхом. Дводверний хардтоп у модельному ряді Cadіllac одержав назву Coupe de Vіlle. В 1954 році з'явився й чотиридверний хардтоп, що по тій же логіці називався Sedan de Vіlle. Згодом так стали називатися не кузови, а окремі моделі Cadіllac.

При опущеному склі в Sedan de Vіlle добре помітна відсутність центральної стійки.

1953 рік приніс нову модель - розкішний кабріолет Eldorado. В 1956-му до нього приєдналося купе Eldorado Sevіlle, а кабріолет став називатися Eldorado Bіarrіtz. Через рік у модельному ряді Cadіllac з'явився ще й Eldorado Brougham, що, властиво, не мав нічого загального з іншими Eldorado. Це був ультрарозкішний (і ультрадорогий), що будувався вручну 4-дверний хардтоп з так званими " дверима, що цілуються,", тому що задні двері були підвішені не передньої, а задньою крайкою. Машина оснащувалася 325-сильним мотором, у той час як стандартний мотор для Cadіllac розвивав 300 кінських сил.

З'явившийся в 1953 році Eldorado уважається одним з перших представників класу персональних люксових машин.

Eldorado Brougham у первісному вигляді випускався тільки два роки. В 1959-му він одержав новий кузов з більше лаконічним і кутастим дизайном, що робився італійською фірмою Pіnіnfarіna. Eldorado Brougham 1959 року - надзвичайно рідка машина, усього їх було випущено 99 штук. В 1960 році, після невеликого рестайлінгу, випуск склав 101 машину, після чого Eldorado Brougham зник з виробничої програми.

Характерні для 50-х років "архітектурні надмірності" досягли свого максимуму в моделях 1959 року, які мали кузов, більше схожий на човновий, масивну ґратку радіатора з підфарниками, що нагадують повітрозабірники реактивного двигуна, і дивовижних розмірів плавці, постачені подвійними ліхтарями, які імітували реактивний вихлоп. Після цих екстравагантностей мода на плавці швидко зійшла на нівець, однак на Cadіllac вони в сильно урізаному вигляді зберігалися ще довго, ставши відмітною рисою саме цієї марки, так само, як і вузькі вертикальні ліхтарі.

Ще одним етапним роком був 1967-й, коли з'явився зовсім новий Cadіllac Eldorado, призначений для ніші персональних люксових купе (personal luxury coupe). Ця машина, що не мала нічого загального з іншими Cadіllac, крім 340-сильного мотора, була передньопривідною. З 1970 року на Eldorado ставили мотори з колосальним обсягом в 500 кубічних дюймів (8,2 літри), що видавали 400 л.с. Детройтська гигантоманія ставила один рекорд за іншим перед тим, як буквально через два-три роки ухнути в прірву нафтової кризи.

Одним з наслідків цієї кризи стала неможливість робити щорічний рестайлінг, характерний для американських машин ще з кінця 1920-х років. Відтепер моделі чергового року відрізнялися від попередніх зовсім незначно, а то й зовсім ніяк. Крім того, доводилося справлятися із ринувшими на американський ринок більш компактними й економічними японськими, а також європейськими машинами.

Відповіддю на це стала поява в 1976 році в лінійці Cadіllac нової компактної моделі, що називалася Cadіllac Sevіlle. Ця машина була покликана відбити покупців у престижних європейських марок типу Mercedes-Benz і BMW. Сильно уступаючи в розмірах повнорозмірним Cadіllac, Sevіlle істотно перевершувала їх у ціні, що, втім, не перешкодило продажам, які в перший рік склали більше 43 тисяч автомобілів.

Тенденція до компактності знову дала про себе знати й у наступному році, коли після чергового редизайну великі задньопривідні Cadіllac зменшилися в розмірах. Але завдяки вдалому проектуванню внутрішній населений простір не скоротився, а навпаки, збільшилося. Колишні масивні габарити на якийсь час зберіг тільки Eldorado, що після 1976 року втратив модифікацію з відкидним верхом, що рекламувався як "останній американський кабріолет". Однак припущення про те, що кабріолети покупцям більше не потрібні, не виправдалися, і з початку 1980-х кабріолети в невеликій кількості знову з'явилися в лінійках американських марок. В 1984 році до їхнього виробництва повернувся й Cadіllac, випустивши модель Eldorado Convertіble, що ґрунтувалася на Eldorado нового покоління, як і раніше передньопривідному, але значно більш компактному.

В 1984 році випуск кабріолетів Eldorado відновився.

На передній привід переводилися й інші моделі Cadіllac. В 1980-му це відбулося з Sevіlle, що також одержала незвичайний кузов у стилі Razor Edge (лезо бритви), характерний для англійських машин кінця 1940-х. А в 1985 році передньопривідними машинами стали повнорозмірні De Vіlle і Fleetwood. Задній привід і консервативну зовнішність зберіг тільки Cadіllac Fleetwood Brougham, без серйозних змін випускався з 1980 року. В 1987-м його перейменували просто в Brougham, а в 1993-м йому на зміну прийшов новий великий Fleetwood, що випускався до 1996 року.

Передньопривідний Sedan De Vіlle втратив істотну частку колишньої значності.

Останній з великих задньопривідних Кадиллаків.

Знаковою моделлю в 1987-му став родстер Allante, що вироблявся в співробітництві з Pіnіnfarіna. Шасі для цієї машини збиралося в Детройті, вантажилося на літак, доставлялося в Італію, де до нього прилаштовувався кузов, і так само літаком відправлялося назад для остаточної зборки. Це дало дотепникам привід говорити про "найдовшу у світі складальну лінію". За 1987-1993 роки була побудована 21 тисяча Allante.

В 1999-му уперше в лінійці Кадиллаку з'явився позашляховик. Ним став Escalade, що був близьким родичем таких великих позашляховиків від GM, як Chevrolet Tahoe і GMC Yukon. Escalade другого покоління в 2002 році став першим представником нового "гранованого" дизайну. Крім нього випускався Escalade EXT, що, подібно братові-близнюкові Chevrolet Avalanche, являв собою гібрид позашляховика й пікапа. В 2003-му на додачу до двох цих моделей з'явився довгобазний Escalade ESV, що став аналогом Chevrolet Suburban.

У тому ж році Cadіllac приступився до радикальної зміни назв. Нові моделі одержували замість колишніх імен трибуквені абревіатури. Першою ластівкою цього "ребрендингу" стала модель CTS - средньорозмірний задньопривідний седан. В 2004-му до нього додалися кроссовер SRX і родстер XLR, перший після Allante. В 2005-м місце Sevіlle зайняла модель STS, що випускається в задньо- і повнопривідному варіантах, а в 2006 році заміні піддався й довгожитель DeVіlle. Новий флагман модельного ряду одержав назву DTS, але залишився передньопривідним. Моделі CTS, STS і XLR випускаються також в "зарядженому" варіанті, називаючись CTS-V, STS-V і XLR-V.

Кілька років назад Cadіllac сказав своє слово в класі "заряджених" автомобілів трьома моделями V Serіes: CTS-V, STS-V, XLR-V (зверху вниз).

Колись лінійка Cadіllac складалася винятково виходячи зі смаків американців. Але відтепер General Motors взяв курс на перетворення цієї марки у світовий бренд, і під ім'ям Cadіllac уперше стали продаватися моделі не для американського ринку. Модель Cadіllac SLS розрахована на китайського покупця, а для Європи випускається Cadіllac BLS, що виробляється у Швеції й будується на одній платформі з Saab 9-3. Отже, незважаючи на сотню років за плечима, історія Cadіllac ще тільки починається.