Головна / Історія в датах / КРАЇНИ / ІНШІ КРАЇНИ, території, Союзи й об'єднання країн
В категорії матеріалів: 720 Показано матеріалів: 1-50 |
Сторінки: 1 2 3 ... 14 15 » |
Сортувати за: За роком · За кількістю переглядів (популярністю)


(16.9.1387 - 1422),
король Англії з династії Ланкастерів (з 1413 року).
Природжений воїн, він з 14 років брав участь у боях, а вже в 16 командував військами свого батька ГЕНРІХА IV. Ставши королем, Генріх V в 1415 вирішив женитися на Катерині, дочці французького короля КАРЛА VI, зажадавши як придане колишні землі Плантагенетів - Нормандію і Анжу. Карл VI відмовився, І Генріх оголосив йому війну, відкривши новий етап у притихлій було Столітній війні.
Розбивши в тому ж році французів у битві під Азенкуре, він пізніше захопив Нормандію, Пікардію і в 1420 році підписав договір у Труа, по якому не тільки одержав у дружин Катерину, але і став регентом при божевільному Карлові VI, а його ще не народжений син повинен був стати королем обох країн (тобто фактично правив би сам Генріх V).
Так би і було, тому що в жовтні 1422 року Карл помер, але ще раніше смерть наздогнала самого Генріха, що занедужало під час чергової французької кампанії. Він так і не побачив свого сина ГЕНРІХА VI, що народився в грудні 1421 року.

(1451 - 21.5.1506),
мореплавець.
Колумб (Христофоро Коломбо) народився в Генуї в родині ткача, що одночасно торгував сиром і вином. Про матеріальне становище родини і про не зовсім чесний характер батька мореплавця Доменіко Коломбо говорить випадок, що стався на весіллі сестри Христофоро Б'янкінетти. Зять, торговець сиром, обвинуватив Доменіко в тім, що той не віддає придане, обіцяне за дочкою. Нотаріальні акти того часу підтверджують, що стан родини дійсно був тяжким. Особливо великі розбіжності із кредиторами виникли через будинок, де вони оселилися через чотири роки після народження Христофоро.
Хоча Христофоро провів дитинство за батьківським ткацьким верстатом, інтереси хлопчика були спрямовані в іншу сторону. Найбільше враження на дитину робила гавань, де штовхалися і перегукувалися люди з різними кольорами шкіри, у бурнусах, каптанах, європейському платті. Христофоро недовго залишався стороннім спостерігачем.
Уже в 14 років він плавав юнгою в Портофіно, а пізніше і на Корсику. У той час на лігурійському узбережжі розповсюдженою формою торгівлі був натуральний обмін. Доменіко Коломбо теж брав участь у ньому, а син допомагав: супроводжував маленьке з латинським оснащенням судно, вантажене тканинами, у торгові центри, а відтіля доставляв сир і вино.

/Cosimo MEDICI/
(27.9.1389 - 1464),
флорентійський банкір і державний діяч, засновник однієї з головних ліній сімейства Медичі, що правило Флоренцією протягом століття.

/Lorenzo DE'MEDICI/
(1.1.1449 - 1492),
правитель Флоренції на прізвисько ЛОРЕНЦО ЧУДОВИЙ.

/MARGUERITE d'ANGOULEME/
(1492 - 21.12.1549),
сестра короля ФРАНЦИСКА I, королева Наварри, письменниця, покровителька поетів і вчених.


(невід. - 1515),
кримський хан з 1468 року, син засновника Кримського ханства ХАДЖИ-ГИРЕЯ.


(15.2.1483 - 1530),
засновник держави Великих Моголів.

(~1502 - 1533),
верховний інка, 13-й і останній імператор інка.
Після трирічної міжусобної війни із законним спадкоємцем братом Уаскаром переміг його, захопив у полон і пізніше стратив з усією родиною. В 1532 році іспанський конкістадор Франсиско ПІСАРРО із загоном чисельністю менш 200 чоловік, з яких лише 23 мали вогнепальну зброю, у результаті зухвалого плану зумів захопити Атауальпу в полон.
Довірливий вождь погодився на зустріч з іспанцем і прибув на неї в золотому паланкіні в супроводі беззбройних одноплемінників. Залишені в засідці іспанці дали залп по інках, накинулися на Атауальпу і зв'язали його. Бачачи втечу свити верховного вождя, 5-тисячний загін індіанців без бою пішов на північ. Поміщений у темницю, верховний інка зрозумів, що конкістадорів ніщо так не цікавить, як золото.
На стіні темниці він провів риску так високо, як тільки міг дістати рукою, і запропонував нечуваний викуп - наповнити її золотом до риски. Пісарро погодився, і до липня 1533 року були зібрані цілі купи золота, але Пісарро набридло грати в шляхетність, і він оголосив інку винним в змові проти іспанців, в убивстві Уаскара, в ідолопоклонстві, багатоженстві і ритті підземного ходу з Перу в Московію, за що присудив Атауальпу до спалення.
Коли вождя підвели до приготовленого багаття, йому запропонували більш милосердну страту при згоді прийняти хрещення. Верховний інка із цікавості погодився, і його просто задушили. На цьому закінчилася велика цивілізація інка.



За переказами, походив із сім'ї ремісника-кушніра з міста Гусятина (нині Тернопільської області). Після смерті батька, закатованого слугами польського магната О.Калиновського, з матір'ю жив в Острозі, де вчився його брат Дем'ян. Потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти турків і кримських татар.
Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу сотником надвірної хоругви до великого українського магната Костянтина Острозького. За свідченням польського хроніста Й.Бельського, Наливайко був «людина незвичайна…, до того ж прекрасний пушкар», відзначався винятковою хоробрістю і був талановитим воєначальником.
У 1594 році залишив службу та організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у Молдову, де розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, і захопив зброю та кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців і закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників та проти польських і українських магнатів і шляхти.
Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками (1594, 1595) разом з Григорієм Лободою і Матвієм Шаулою очолив повстання проти поляків, яке поширилося на Поділлі, Волині, частково Київщині й Білорусі. Козаки при допомозі міщанства і селян заволоділи Брацлавом, Гусятином, Баром, Каневом, Черкасами, Слуцьком, Могилевом на Дніпрі та іншими містами.
У кінці 1595 р. польський уряд доручив гетьманові С.Жолкевському приборкати повстання. Перед спільною загрозою Наливайко у квітні 1596 р. об'єднав своє військо із запорожцями на чолі з Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але потім змушене було відступити на Лівобережжя.
Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С.Наливайка, М.Шаулу та інших керівників повстання і 28 травня (7 червня) 1596 р. видала їх С.Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський вирізав більшість козаків. Після страшних тортур Наливайка було страчено у Варшаві.

/David TENIERS d.J./
(1610 - 25.4.1690),
фламандський живописець.


/Jan van RIEBEECK/
(1619 - 18.1.1677),
голландець, що заснував Кейптаун.

/Anthonis van DYCK/
(22.3.1599 - 1641),
фламандський живописець.

Місто було обложено 24 червня 1644 р. турками (50 тис.) під командуванням ори Юсуфа. Обороняв місто невеликий загін венеціанців і кандійців, які протрималися до 22 серпня, відбиваючи численні атаки, що коштували туркам 20-тисячних втрат.




Загинули дві третини населення - 1600 чоловік. Хвиля цунамі разом зі зсувами змила в море північну частину міста з усіма жителями.

(14.11.1650 - 1702),
штатгальтер (правитель) Нідерландів з 1674 року, король Англії з 1689 року. Був покликаний на англійський престол у період «Славної революції» і до 1694 року правив разом із дружиною МАРІЄЮ II СТЮАРТ. При Вільгельмові був прийнятий Білль про права й Англія стала конституційною монархією.

Франції й Іспанії в ній протистояли Великобританія, Голландська республіка, Пруссія, Португалія й Савойське герцогство.

(1735 - 19.9.1781),
англійський морський офіцер.
Імені Фюрно немає в лавах великих мореплавців, але саме йому довелось під їхнім керівництвом першим обігнути земну кулю в обох напрямках. В 1766—68 р. він здійснив кругосвітню подорож у західному напрямку на кораблі «Дельфін» під командою Семюела УОЛЛІСА та став одним з перших європейців, що досягли Таїті, а під час другої кругосвітньої експедиції Джеймса КУКА (1772—75) Фюрно командував кораблем «Адвенчер». Кораблі Кука і Фюрно, що відпливали в східному напрямку, у шляху кілька разів розходилися.
На батьківщину Фюрно прибув першим і доставив в Англію першого мешканця Південних морів, незважаючи на те, що біля берегів Нової Зеландії його екіпаж піддався нападу племені маорі і 10 членів його екіпажа були з'їдені тубільцями. Ім'ям Фюрно названа група островів північніше Тасманії, які він відкрив.

/Joseph Jenkins ROBERTS/
(1809 - 24.2.1876),
перший президент Ліберії (1848-56).

/Bernardo O'HIGGINS/
(1776 - 24.10.1842),
керівник визвольного руху в Чилі в період війни за незалежність іспанських колоній у Південній Америці. Після перемоги над іспанцями протягом шести років правив країною як диктатор, підписавши 1 січня 1818 року декларацію про незалежність Чилі.
Був скинутий в 1823 році в результаті військового перевороту і до кінця життя жив у вигнанні в Перу.


/Jose Miguel CARRERA/
(1785 — 4.9.1821),
президент Чилі в 1812—14.

/Jose Antonіo PAEZ/
(1790 - 6.5.1873, Нью-Йорк),
південноамериканський державний і політичний діяч.
Був сподвижником Симона БОЛІВАРА в боротьбі за незалежність проти іспанських колонізаторів. Але коли влада Болівара похитнулася, Венесуела під проводом Паеса вирішила відділитися від Колумбії. Паес став першим президентом Венесуели (1831-35). Ці роки були відносно спокійними, але потім у країні стала панувати анархія.
Паеса знову закликають до керування, потім він безуспішно бореться із власним висуванцем на пост глави держави, майже на десяток років опиняється у вигнанні, одержує диктаторську владу, але незабаром знову змушений покинути країну, знайшовши пристановище в США.


/ABD EL-KADER/
(1808 - 26.5.1883),
національний герой алжирського народу, полководець, оратор і поет.

Вулкан викинув у повітря приблизно 1,7 млн. тон уламків і попелу. Виверження викликало знаменитий "рік без літа".

/Ezequiel ZAMORA/
(1817 - 10.1.1860),
генерал, народний герой Венесуели.

Обрання Симона Болівара президентом республіки.

Брали участь 8 тис. колумбійських патріотів під командуванням Болівара й 4 тис. іспанських роялістів генерала Ла Торре. Роялісти зазнали поразки, тільки 400 чоловік добралися до Порто-Кабельо. Битва мала вирішальне значення для здобуття незалежності Венесуелою.

/Jose Miguel CARRERA/
(15.10.1785 - 1821),
президент Чилі в 1812-14.

/DIPONEGORO, DIPANEGARA/
(1785 — 8.1.1855),
національний герой Індонезії, вождь Яванського повстання 1825—30 проти голандських колонізаторів.

/Antonio GUZMAN BLANCO/
(1829 - 28.7.1899),
державний діяч Венесуели, генерал, за освітою юрист. Тричі займав пост президента країни - 1870-77, 1879-84, 1886-87.


В 1962 році після здобуття Алжиром незалежності його штаб-квартира була переведена в Париж.

/Ricardo PALMA/
(1833 - 6.10.1919),
перуанський письменник і журналіст, директор Національної бібліотеки. Написані й зібрані ним розповіді, історичні анекдоти й легенди склали 12-томні «Перуанські перекази».

(нев. 1789 - 1834),
другий імам Дагестану й Чечні. Сподвижник першого імама ГАЗІ-МАГОМЕДА, що призвав в 1828 році до боротьби проти Російської імперії під гаслом джихаду, в 1830 році був арештований і відправлений у Тифліс, але незабаром звільнений. Після загибелі імама очолив боротьбу горців з російськими військами, почав повсюдне поширення шаріату.
Намагався скорити Аварське ханство, стратив його правительку БАХУ-БІКЕ й всю аварську ханську родину. Був убитий молодшими братами ханів ОСМАНОМ і ХАДЖИ-МУРАТОМ. Спадкоємцем Гамзат-бека став ШАМІЛЬ.
