ГЕНРІХ V
(16.9.1387 - 1422),
король Англії з династії Ланкастерів (з 1413 року).

Природжений воїн, він з 14 років брав участь у боях, а вже в 16 командував військами свого батька ГЕНРІХА IV. Ставши королем, Генріх V в 1415 вирішив женитися на Катерині, дочці французького короля КАРЛА VI, зажадавши як придане колишні землі Плантагенетів - Нормандію і Анжу. Карл VI відмовився, І Генріх оголосив йому війну, відкривши новий етап у притихлій було Столітній війні.

Розбивши в тому ж році французів у битві під Азенкуре, він пізніше захопив Нормандію, Пікардію і в 1420 році підписав договір у Труа, по якому не тільки одержав у дружин Катерину, але і став регентом при божевільному Карлові VI, а його ще не народжений син повинен був стати королем обох країн (тобто фактично правив би сам Генріх V).

Так би і було, тому що в жовтні 1422 року Карл помер, але ще раніше смерть наздогнала самого Генріха, що занедужало під час чергової французької кампанії. Він так і не побачив свого сина ГЕНРІХА VI, що народився в грудні 1421 року.

Христофор КОЛУМБ
(1451 - 21.5.1506),
мореплавець.

Колумб (Христофоро Коломбо) народився в Генуї в родині ткача, що одночасно торгував сиром і вином. Про матеріальне становище родини і про не зовсім чесний характер батька мореплавця Доменіко Коломбо говорить випадок, що стався на весіллі сестри Христофоро Б'янкінетти. Зять, торговець сиром, обвинуватив Доменіко в тім, що той не віддає придане, обіцяне за дочкою. Нотаріальні акти того часу підтверджують, що стан родини дійсно був тяжким. Особливо великі розбіжності із кредиторами виникли через будинок, де вони оселилися через чотири роки після народження Христофоро.

Хоча Христофоро провів дитинство за батьківським ткацьким верстатом, інтереси хлопчика були спрямовані в іншу сторону. Найбільше враження на дитину робила гавань, де штовхалися і перегукувалися люди з різними кольорами шкіри, у бурнусах, каптанах, європейському платті. Христофоро недовго залишався стороннім спостерігачем.

Уже в 14 років він плавав юнгою в Портофіно, а пізніше і на Корсику. У той час на лігурійському узбережжі розповсюдженою формою торгівлі був натуральний обмін. Доменіко Коломбо теж брав участь у ньому, а син допомагав: супроводжував маленьке з латинським оснащенням судно, вантажене тканинами, у торгові центри, а відтіля доставляв сир і вино.

Козимо МЕДИЧІ СТАРШИЙ
/Cosimo MEDICI/
(27.9.1389 - 1464),
флорентійський банкір і державний діяч, засновник однієї з головних ліній сімейства Медичі, що правило Флоренцією протягом століття.

Лоренцо ДЕ МЕДИЧІ
/Lorenzo DE'MEDICI/
(1.1.1449 - 1492),
правитель Флоренції на прізвисько ЛОРЕНЦО ЧУДОВИЙ.

МАРГАРИТА НАВАРСЬКА
/MARGUERITE d'ANGOULEME/
(1492 - 21.12.1549),
сестра короля ФРАНЦИСКА I, королева Наварри, письменниця, покровителька поетів і вчених.

Під час своєї останньої експедиції Христофор Колумб відкрив острів Мартініку.

МЕНГЛІ-ГИРЕЙ
(невід. - 1515),
кримський хан з 1468 року, син засновника Кримського ханства ХАДЖИ-ГИРЕЯ.

На місці індіанського рибальського села засноване місто Панама, назва якого в перекладі означає "багато риби".

Фернан Магеллан відкрив і пройшов протоку між Атлантичним і Тихим океанами, названу згодом його ім'ям.

Захиреддін Мухаммед БАБУР
(15.2.1483 - 1530),
засновник держави Великих Моголів.

АТАУАЛЬПА
(~1502 - 1533),
верховний інка, 13-й і останній імператор інка.

Після трирічної міжусобної війни із законним спадкоємцем братом Уаскаром переміг його, захопив у полон і пізніше стратив з усією родиною. В 1532 році іспанський конкістадор Франсиско ПІСАРРО із загоном чисельністю менш 200 чоловік, з яких лише 23 мали вогнепальну зброю, у результаті зухвалого плану зумів захопити Атауальпу в полон.

Довірливий вождь погодився на зустріч з іспанцем і прибув на неї в золотому паланкіні в супроводі беззбройних одноплемінників. Залишені в засідці іспанці дали залп по інках, накинулися на Атауальпу і зв'язали його. Бачачи втечу свити верховного вождя, 5-тисячний загін індіанців без бою пішов на північ. Поміщений у темницю, верховний інка зрозумів, що конкістадорів ніщо так не цікавить, як золото.

На стіні темниці він провів риску так високо, як тільки міг дістати рукою, і запропонував нечуваний викуп - наповнити її золотом до риски. Пісарро погодився, і до липня 1533 року були зібрані цілі купи золота, але Пісарро набридло грати в шляхетність, і він оголосив інку винним в змові проти іспанців, в убивстві Уаскара, в ідолопоклонстві, багатоженстві і ритті підземного ходу з Перу в Московію, за що присудив Атауальпу до спалення.

Коли вождя підвели до приготовленого багаття, йому запропонували більш милосердну страту при згоді прийняти хрещення. Верховний інка із цікавості погодився, і його просто задушили. На цьому закінчилася велика цивілізація інка.

Початок першої експедиції Жака Картьє в Північну Америку.

МАГНУС
/MAGNUS/
(14 або 26.81540 - 28.3.1583),
король Лівонії, герцог Гольштинський.

Педро ВАЛЬДИВІЯ, відправлений у січні 1540 року на завоювання Чилі, заснував у долині ріки Майпо місто Сантьяго.

У Варшаві страчено Северина НАЛИВАЙКА.
За переказами, походив із сім'ї ремісника-кушніра з міста Гусятина (нині Тернопільської області). Після смерті батька, закатованого слугами польського магната О.Калиновського, з матір'ю жив в Острозі, де вчився його брат Дем'ян. Потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти турків і кримських татар.

Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу сотником надвірної хоругви до великого українського магната Костянтина Острозького. За свідченням польського хроніста Й.Бельського, Наливайко був «людина незвичайна…, до того ж прекрасний пушкар», відзначався винятковою хоробрістю і був талановитим воєначальником.

У 1594 році залишив службу та організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у Молдову, де розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, і захопив зброю та кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців і закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників та проти польських і українських магнатів і шляхти.

Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками (1594, 1595) разом з Григорієм Лободою і Матвієм Шаулою очолив повстання проти поляків, яке поширилося на Поділлі, Волині, частково Київщині й Білорусі. Козаки при допомозі міщанства і селян заволоділи Брацлавом, Гусятином, Баром, Каневом, Черкасами, Слуцьком, Могилевом на Дніпрі та іншими містами.

У кінці 1595 р. польський уряд доручив гетьманові С.Жолкевському приборкати повстання. Перед спільною загрозою Наливайко у квітні 1596 р. об'єднав своє військо із запорожцями на чолі з Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але потім змушене було відступити на Лівобережжя.

Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С.Наливайка, М.Шаулу та інших керівників повстання і 28 травня (7 червня) 1596 р. видала їх С.Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, Жолкевський вирізав більшість козаків. Після страшних тортур Наливайка було страчено у Варшаві.

Давід ТЕНІРС Молодший
/David TENIERS d.J./
(1610 - 25.4.1690),
фламандський живописець.

Перша прем'єра п'єси ШЕКСПІРА «Бура».

Ян ВАН РІБЕК
/Jan van RIEBEECK/
(1619 - 18.1.1677),
голландець, що заснував Кейптаун.

Антоніс ВАН ДЕЙК
/Anthonis van DYCK/
(22.3.1599 - 1641),
фламандський живописець.

Почалася облога міста Канеа на Північному Криті під час Кандійської війни.
Місто було обложено 24 червня 1644 р. турками (50 тис.) під командуванням ори Юсуфа. Обороняв місто невеликий загін венеціанців і кандійців, які протрималися до 22 серпня, відбиваючи численні атаки, що коштували туркам 20-тисячних втрат.

Китайці вигнали з Тайваню голландців, що захопили острів у першій чверті 17-го століття.

Луї Хеннепін став першим європейцем, що виявив Ніагарський водоспад.

Робінзон Крузо покинув обжитий ним острів, пробувши на ньому двадцять вісім років, два місяці й дев'ятнадцять днів.

Землетрус на Ямайці зруйнував порт Порт-Рояль.
Загинули дві третини населення - 1600 чоловік. Хвиля цунамі разом зі зсувами змила в море північну частину міста з усіма жителями.

ВІЛЬГЕЛЬМ III ОРАНСЬКИЙ
(14.11.1650 - 1702),
штатгальтер (правитель) Нідерландів з 1674 року, король Англії з 1689 року. Був покликаний на англійський престол у період «Славної революції» і до 1694 року правив разом із дружиною МАРІЄЮ II СТЮАРТ. При Вільгельмові був прийнятий Білль про права й Англія стала конституційною монархією.

В Утрехті підписаний перший з ряду мирних договорів, що одержали назву Утрехтського миру й завершили війну за Іспанську спадщину, що тривала 12 років.
Франції й Іспанії в ній протистояли Великобританія, Голландська республіка, Пруссія, Португалія й Савойське герцогство.

Тобіас ФЮРНО
(1735 - 19.9.1781),
англійський морський офіцер.

Імені Фюрно немає в лавах великих мореплавців, але саме йому довелось під їхнім керівництвом першим обігнути земну кулю в обох напрямках. В 1766—68 р. він здійснив кругосвітню подорож у західному напрямку на кораблі «Дельфін» під командою Семюела УОЛЛІСА та став одним з перших європейців, що досягли Таїті, а під час другої кругосвітньої експедиції Джеймса КУКА (1772—75) Фюрно командував кораблем «Адвенчер». Кораблі Кука і Фюрно, що відпливали в східному напрямку, у шляху кілька разів розходилися.

На батьківщину Фюрно прибув першим і доставив в Англію першого мешканця Південних морів, незважаючи на те, що біля берегів Нової Зеландії його екіпаж піддався нападу племені маорі і 10 членів його екіпажа були з'їдені тубільцями. Ім'ям Фюрно названа група островів північніше Тасманії, які він відкрив.

Джозеф Дженкінс РОБЕРТС
/Joseph Jenkins ROBERTS/
(1809 - 24.2.1876),
перший президент Ліберії (1848-56).

Бернардо О'ХІГГІНС
/Bernardo O'HIGGINS/
(1776 - 24.10.1842),
керівник визвольного руху в Чилі в період війни за незалежність іспанських колоній у Південній Америці. Після перемоги над іспанцями протягом шести років правив країною як диктатор, підписавши 1 січня 1818 року декларацію про незалежність Чилі.

Був скинутий в 1823 році в результаті військового перевороту і до кінця життя жив у вигнанні в Перу.

Відбувся перший описаний випадок лінчування.

Хосе Мігель КАРРЕРА
/Jose Miguel CARRERA/
(1785 — 4.9.1821),
президент Чилі в 1812—14.

Заснований Рейк'явік, столиця Ісландії.

Хосе Антоніо ПАЕС
/Jose Antonіo PAEZ/
(1790 - 6.5.1873, Нью-Йорк),
південноамериканський державний і політичний діяч.

Був сподвижником Симона БОЛІВАРА в боротьбі за незалежність проти іспанських колонізаторів. Але коли влада Болівара похитнулася, Венесуела під проводом Паеса вирішила відділитися від Колумбії. Паес став першим президентом Венесуели (1831-35). Ці роки були відносно спокійними, але потім у країні стала панувати анархія.

Паеса знову закликають до керування, потім він безуспішно бореться із власним висуванцем на пост глави держави, майже на десяток років опиняється у вигнанні, одержує диктаторську владу, але незабаром знову змушений покинути країну, знайшовши пристановище в США.

Проголошення незалежності Гаїті.

АБД АЛЬ-КАДІР
/ABD EL-KADER/
(1808 - 26.5.1883),
національний герой алжирського народу, полководець, оратор і поет.

Камілло Бенсо КАВУР
/Camillo Benso CAVOUR/
(1810 - 6.6.1861),
граф, прем'єр-міністр Сардинського королівства.

На Паризькому конгресі 1856 року Кавур офіційно підняв питання про об'єднання Італії, доводячи, що в Європі не буде міцного миру доти, поки не буде вирішене італійське національне питання.

Луї Антуан ДЕ БУГЕНВІЛЬ
(11.11.1729 - 1811),
мореплавець, керівник першої французької кругосвітньої експедиції (1766-69). Його ім'ям названий острів у групі Соломонових островів і глибоководна западина.

Під час виверження вулкану Тамборо на острові Сумбава, Індонезія, загинуло майже 4900 жителів.
Вулкан викинув у повітря приблизно 1,7 млн. тон уламків і попелу. Виверження викликало знаменитий "рік без літа".

Езекіель САМОРА
/Ezequiel ZAMORA/
(1817 - 10.1.1860),
генерал, народний герой Венесуели.

Утворення республіки Велика Колумбія.
Обрання Симона Болівара президентом республіки.

Відбувся бій біля Карабобо під час Війни за незалежність Венесуели.
Брали участь 8 тис. колумбійських патріотів під командуванням Болівара й 4 тис. іспанських роялістів генерала Ла Торре. Роялісти зазнали поразки, тільки 400 чоловік добралися до Порто-Кабельо. Битва мала вирішальне значення для здобуття незалежності Венесуелою.

Цезар Франсуа КАССІНІ
/Jose Miguel CARRERA/
(15.10.1785 - 1821),
президент Чилі в 1812-14.

ДІПОНЕГРО
/DIPONEGORO, DIPANEGARA/
(1785 — 8.1.1855),
національний герой Індонезії, вождь Яванського повстання 1825—30 проти голандських колонізаторів.

Антоніо ГУСМАН БЛАНКО
/Antonio GUZMAN BLANCO/
(1829 - 28.7.1899),
державний діяч Венесуели, генерал, за освітою юрист. Тричі займав пост президента країни - 1870-77, 1879-84, 1886-87.

Початок боротьби горців Дагестану й Чечні за незалежність. До сьогодні точиться.

В Алжирі заснований Іноземний легіон.
В 1962 році після здобуття Алжиром незалежності його штаб-квартира була переведена в Париж.

Рікардо ПАЛЬМА
/Ricardo PALMA/
(1833 - 6.10.1919),
перуанський письменник і журналіст, директор Національної бібліотеки. Написані й зібрані ним розповіді, історичні анекдоти й легенди склали 12-томні «Перуанські перекази».

200 тис. чоловік загинули при виверженні вулкана Кракатау (Індонезія) від вогню, розплавленої лави, падаючих уламків, попелу й цунамі, викликаної вибухом і висотою 36 м.
Вибухи були чутні на відстані 4 тис. км, а вплив на атмосферу дав про себе знати в усьому світі.

ГАМЗАТ-БЕК
(нев. 1789 - 1834),
другий імам Дагестану й Чечні. Сподвижник першого імама ГАЗІ-МАГОМЕДА, що призвав в 1828 році до боротьби проти Російської імперії під гаслом джихаду, в 1830 році був арештований і відправлений у Тифліс, але незабаром звільнений. Після загибелі імама очолив боротьбу горців з російськими військами, почав повсюдне поширення шаріату.

Намагався скорити Аварське ханство, стратив його правительку БАХУ-БІКЕ й всю аварську ханську родину. Був убитий молодшими братами ханів ОСМАНОМ і ХАДЖИ-МУРАТОМ. Спадкоємцем Гамзат-бека став ШАМІЛЬ.

Проголошено незалежність Домініканської Республіки.