РОСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
(1038 - 1065),
онук ЯРОСЛАВА МУДРОГО, що княжив у Тмутаракані.
Він був добрий на раті, високий на зріст, гарний особою (і начебто б одружений на дочці угорського короля) і милостивий до вбогих, але не міг сподіватися одержати старшинство в князівському роді й претендувати на яку-небудь значну волость, тому що через ранню смерть свого батька був ізгоєм (сином князя, який не сидів на київському "столі"). На Русі йому нічого не світило, в 1064 році він втік з Новгорода в Тмутаракань, вигнав відтіля двоюрідного брата Гліба Святославовича й став княжити.
Коли батько Гліба пішов на Ростислава, той не став піднімати рук на дядька, але після його відходу знову прогнав брата. Із Тмутаракані він ходив на сусідів, брав з них данину, завдаючи клопоту й росіянином князям, і грекам. Греки злякалися й підіслали з Корсуні (Херсонеса) котопана (воєначальника), якого Ростислав прийняв як посла. Один раз вони бенкетували, і котопан, взявши чашу, сказав: «Князь! хочу пити за твоє здоров'я». Той відповів : «Пий».
Надпивши половину, котопан подав чашу князеві, але доторкнувся до її краю й випустив отруту, сховану під нігтем. Після бенкету він відправився назад у Корсунь і оголосив, що в такий-то день Ростислав умре. Так і трапилося. Корсунці побили котопана каменями, а місце Ростислава знову зайняв Гліб.