1898 | 06 | ЧЕРВЕНЬ | 03 червня 1898 року. Народився Петро Костянтинович ЛЕЩЕНКО.
Петро Костянтинович ЛЕЩЕНКО
(1898 - 16.7.1954),
співак.

Мати співака, що рано залишилася без чоловіка, була неписьменною селянкою. Із трьох років хлопчик співав у церковному хорі. Пізніше, коли мати вдруге вийшла заміж, родина переїхала в Кишинів, а юнак став півчим архієрейського хору. Після вікової мутації голосу Лещенко перемінив амплуа: майже п'ятнадцять років він танцював, спершу один, потім разом із дружиною - випускницею паризького хореографічного училища Зінаїдою Закіт. В 1918 р. Бессарабія відійшла до Румунії, і родина майбутнього співака опинилася в мимовільній еміграції. До тридцятих років на афішах значився танцюрист Петро (Петруччо)... МАРТИНОВИЧ. Саме таким було справжнє прізвище артиста.

Естрадний співак Петро Лещенко "народився" у Ризі в 1930 році. Дует "Петруччо й Розіна" розпався, тому що дружина завагітніла. Артист і раніше брав у руки гітару, заповнюючи паузи в концертах, тепер же спів став його основним заняттям. Не випадково народження співака відбулося в столиці Латвії: тут жили його друзі - композитори Оскар РЯДКОВ і Марко МАРЬЯНОВСЬКИЙ, які написали більшість шлягерів, що принесли славу співакові.

Записані на ризькій студії "Белаккорд" платівки розходилися по всій Європі. Родина тим часом перебралася в Бухарест, де Лещенко відкрив спочатку невеликий ресторан "Наш будиночок", а в 1935 р., коли він став знаменитим після виступу по англійському радіо, - фешенебельний ресторан "Петро Лещенко", у якому виступав щовечора. Платівки із записами Лещенко видавалися на чотирьох континентах, буквально у всіх країнах, крім його батьківщини.

І проте він мав величезний успіх і в СРСР, особливо після того, як Бессарабія й Прибалтика увійшли до складу СРСР в 1940 р. і з'явилося багато його платівок.

У роки війни завжди далекий від політики Лещенко був названий ворогом, тому що протягом двох років виступав в окупованій Одесі. У цей час він закохався дев'ятнадцятирічну красуню співачку Віру Білоусову. Розлючена дружина, з якою вони вже давно жили порізно, улаштувала так, що 45-літнього (!) артиста призвали в армію. Кілька місяців він носив ненависну форму, але не відмовився від своєї коханої. Тоді Зінаїда пригрозила, що у випадку розлучення відсудить собі й ресторан, і квартиру. Так і трапилося. Ставши майже жебраком, Лещенко зміг обвінчатися з улюбленою. Повернувшись в Бухарест, Лещенко щиро привітав звільнення Румунії радянськими військами.

Після виступу перед командуванням армії відношення до нього змінилося: вони із дружиною виступали з концертами перед офіцерами, випустили платівку, на якій Петро записав "Темну ніч", а Віра - "Синю хустинку". Співак хотів повернутися на батьківщину, але від нього вимагали, щоб він їхав один, без дружини, тому що їй не можна було вертатися через шлюб з іноземцем. Відмовившись від таких умов, Лещенко фактично сам собі підписав вирок.

Його заарештували під час концерту в місті Брашові (тоді носило ім'я Сталіна), а незабаром і дружину, присудили до вищої міри, заміненої 25-літнім вироком. Про долю чоловіка Віра Георгіївна довідалася через багато років, повернувшись із табору на Уралі. Лещенко помер у бухарестській в'язниці в 1954 р. чи то від голодування, чи може від отруєння, а найімовірніше через хворобу - виразку шлунка.

Категорії:

XIX століття, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ (СРСР), РОСІЯ (Російська імперія), ЧОЛОВІКИ, МУЗИКАНТИ, співаки, гурти, композитори, музикознавці, критики, ЧЕРВЕНЬ (народились)

Схожі теми:

Петро ЛЕЩЕНКО, 3 червня, Лещенко, співак, Білоусова, червень 1898, Белаккорд, 1898

Розкажіть друзям:

comments powered by HyperComments

Пошук по сайту


Реклама