У піщаній горбкуватій місцевості, де через три роки виникне місто Рига, хрестоносці розбили загони язичників-ливів.

У перші роки існування Риги головну небезпеку для неї представляли напади місцевих язичницьких племен.
В 1210 році місто осадили кури, що призвали на допомогу своїх сусідів. Перший приступ удалося відбити, а через кілька днів, коли місто дочекалося допомоги лицарів, нападники відступили. Рижани (в основному німці) ухвалили щорічно урочисто святкувати 13 липня, день святої Маргарити, як день порятунку від великої небезпеки.

Єпископ АЛЬБЕРТ освятив місце, на якому було почате будівництво ризького Домського собору.

АЛЬБЕРТ
(невід. - 1229),
єпископ - засновник Риги. Його тіло було поховано в ним же заснованому соборі.

Рада Ризького архієпископа і Лівонський орден домовились про розділ Земгале, юридично оформивши процес завоювання території Латвії.

Після шестимісячної облоги Рига здалася Лівонському ордену.

Рига й Ревель від імені ганзейских міст уклали торговельний договір з Новгородом.

Ризьке міське ополчення завдало поразки загону Лівонського ордена, чотири начальники якого загинули в бою, а п'ятеро потрапили в полон.
У травні лицарі були змушені залишити орденський замок у місті, який рижанами був зруйнований.

Засновано Ризьку міську бібліотеку - першу в місті й одну з найстарших громадських бібліотек у Європі.
Сьогодні називається Фундаментальною бібліотекою Латвійської АН.

ГАННА МЕКЛЕНБУРГСЬКА
(1533 — 14.7.1602),
дружина першого курляндского герцога Готгарда КЕТЛЕРА.

Останній магістр лівонського ордена Готгард КЕТЛЕР надав Ризі незалежність від ордена.
Не змогла підкорити місто собі й Польща, що стала головною силою в Лівонії.

Безславно припинив своє існування Лівонський орден.
Утворено Курляндське герцогство. У попередні три роки Російська держава вела успішну війну проти Ордена. Це й стало головною причиною його розпаду. Частина лицарства (Ревель і Північна Естонія) перейшла в підданство Швеції, інша стала шукати порятунку в Польщі.

У цей день у ризькому замку князь Микола РАДЗИВІЛЛ від імені польського короля СИГІЗМУНДА II АВГУСТА прийняв присягу першого курляндського герцога Готгарда КЕТЛЕРА, ризького архієпископа й інших чинів. Місто Рига зуміло відстояти свою самостійність.

Помер останній ризький архієпископ ВІЛЬГЕЛЬМ.
Після його смерті в Лівонії розгорнулася боротьба між поляками, шведами й російським царем ІВАНОМ IV.

Під час лівонської війни, що тривала 25 років, війська ІВАНА ГРОЗНОГО завоювали Полоцьк.
Литва була спустошена до самої Вільни. Стомлені війною литовці пропонували цареві мир, уступаючи йому Полоцьк.

У Ригу врочисто в'їхав польський король СТЕФАН БАТОРІЙ.

МАГНУС
/MAGNUS/
(26.8.1540 - 1583),
король Лівонії, герцог Гольштинський.

ГАННА МЕКЛЕНБУРГСЬКА
(14.10.1533 - 1602),
дружина першого курляндського герцога Готгарда КЕТЛЕРА. Вона була дочкою герцога АЛЬБРЕХТА VІІ ГАРНОГО й маркграфині ГАННИ БРАНДЕРБУРГСЬКОЇ. Її сімейство не співчувало шлюбу з курляндским герцогом, але старання польського короля й пруського герцога увінчалися успіхом.

Нічим особливим життя Ганни не відзначене, хоча в її особі з'явилася перша в Лівонії історична жінка, доля якої більш-менш відома.

Ернст Йоганн БІРОН
(1690 - 28.12.1772),
курляндський граф, фаворит ГАННИ ІОАНІВНИ.

Вперше побувавши у Ризі, ПЕТРО I залишився вкрай незадоволений прийомом, зробленим йому шведським губернатором ДАЛЬБЕРГОМ.
Він переправився через Двіну на човні й направився в Мітаву трьома днями раніше посольства, що залишалося в Ризі. Цар писав у цей день: "Сьогодні поїхали відселя в Митау. Тут ми рабським звичаєм жили й ситі були тільки зором. Торговельні люди тут ходять у мантелях, здається, що зело правдиві, а з ямщиками нашими за копійку лаются й клянуться, а продають утроє...

Ми їхали через місто й замок, де солдати стояли на 5 місцях, які були менше 1000 чоловік, а кажуть, що всі були. Місто укріплене набагато, тільки не дороблене. Зело тут бояться, і в місто й інші місця й з вартою не пускають, і мало приємні".

По шляху з Петербурга в Курляндію помер чоловік царівни ГАННИ ІОАНІВНИ молодий курляндський герцог, племінник пруського короля ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ.
Подейкують, що смерть наступила з перепою, тому що напередодні від'їзду герцог змагався в пияцтві із самим ПЕТРОМ I. Юна 17-літня вдова повернулася в Петербург, до матері, але восени наступного року її знову відправили в Курляндію, і вона залишалася в Митаві (сучас. Єлагава) аж до 1730 року, коли доля зненацька не піднесла її на російський престол.

У Мітаві (нині Єлгава, Латвія) у герцогському склепі похований курляндський герцог ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ, що помер ще в січні по дорозі на батьківщину, вертаючись після весілля на дочці російського царя ІВАНА V Ганні.
Причиною смерті 17-літнього герцога стало влаштоване ним напередодні від'їзду змагання в пияцтві із самим ПЕТРОМ I (знайшов собі суперника, дурненький). Бідна Ганна, що відразу ж стала вдовою, 19 років знаходилася в Мітаві, поки Верховна таємна рада не порахувала її кандидатуру підходящою зайняти російський престол після смерті ПЕТРА II.

Йоганн Готфрід ГЕРДЕР
/Johann Gottfried HERDER/
(1744 - 18.12.1803),
німецький філософ, письменник-просвітитель.

Один з багатьох філософів, що починали свій життєвий або творчий шлях у Латвії (Гердер прослужив п'ять років у Ризі пастором), але потім залишили її і прославили своє ім'я вже за її межами.

Гарліб МЕРКЕЛЬ
(1769 — 9.5.1850),
латиський просвітитель. По національності німець, син лютеранського пастора.

Ернст Йоганн БІРОН
(3.12.1690 - 1772),
курляндський граф, фаворит Ганни Іванівни.

Почала роботу ризька метеостанція.

Карліс ГУН
/Карл Фрідріхович/
(1830 - 28.1.1877),
латиський живописець.

Андрій ПУМПУРС
/Andrejs PUMPURS/
(1841 - 6.7.1902),
латиський поет, автор народного епосу «Лачплесіс».

Адольф АЛУНАН
/Adolfs ALUNANS/
(1848 - 5.7.1912),
засновник латиського театру.

Вільгельм ОСТВАЛЬД
/Wіlhelm OSTWALD/
(1853, Рига - 4.4.1932),
професор Ризького політехнікуму, нобелівський лауреат 1909 року по хімії.

Ухвалено рішення про знесення кріпосних валів Ризької Цитаделі.

АПСИШУ ЕКАБС
/Яніс ЯУНЗЕМІС/
(1858 - 10.6.1929),
латиський письменник.

Роберт Юрійович ВІППЕР
(1859 - 30.12.1954),
історик, академік (1943). В 1924-41 жив в еміграції в Латвії. Займався широким колом проблем - від античності до сучасності. Замітки на полях. Довге життя історика дозволяє йому наочно переконатися, як залежно від сучасних умов міняється історія минулих століть.

Навіть ми можемо помітити, що відбувається це з такою стрімкістю, про яку наші предки навіть не підозрювали.

Яніс ЧАКСТЕ
(1859 - 14.3.1927),
президент Латвії в 1922-27 р.

Ганна БРИГАДЕРЕ
(1861 — 24.6.1933),
латиська письменниця, найбільш популярний твір якої п'єса-казка «Спридитіс» («Хлопець-з-пальчик»).

Рудольф БЛАУМАНІС
/Rudolfs BLAUMANIS/
(1863 — 4.9.1908),
латвійський письменник.

Яніс РАЙНІС
/Janis RAINIS/
(1865 - 12.9.1929),
видатний латиський поет.

Берта РУМНІЕЦЕ
(1865 — 8.3.1953),
латиська акторка, яку називали «матір'ю латиського театру». Народна артистка Латвійської РСР.

Едуард ВЕЙДЕНБАУМ
/Eduards VEIDENBAUMS/
(1867 — 24.5.1892),
латиський поет.

Віліс ПЛУДОНІС
< /ін. вар. ПЛУДОНС/
(1874 - 15.1.1940),
латиський поет

Яніс ГОЛДМАНІС
/Janis GOLDMANIS/
(або 11.9.1875 - 18.11.1955),
латиський політичний і державний діяч, ініціатор створення латиських стрілецьких батальйонів у російської армії.

Еміль ДАРЗИНЬШ
(1875 — 31.8.1910),
латиський композитор.

Теодор ЗАЛЬКАЛН
ЗАЛЬКАЛНС /ГРІНБЕРГС/
(1876 - 6.9.1972),
латиський скульптор, Герой Соціалістичної Праці (1971), народний художник СРСР (1957), дійсний член АМ СРСР (1947).

Карліс ГУН
/Карл Фрідріхович/
(13.12.1830 - 1877),
латиський живописець. Учився в Петербурзькій АХ, був її професором, входив у Товариство передвижників, дружив з Іваном ШИШКІНИМ. Його полотна виставлені в Третьяковській галереї.

Карліс УЛМАНІС
/Karlis ULMANIS/
(1877 - 20.9.1942),
президент Латвії, що став диктатором.

Андрій УПІТС
/Andrejs UPITS/
(1877 - 17.11.1970),
латиський письменник.

Рудольф БАНГЕРСКІС
(1878 - 25.2.1958),
генерал, що командував у другій світовій війні Латиським легіоном, який воював на боці гітлерівців.

Яніс ЛЕНЦМАНІС
(Ян Давидович ЛЕНЦМАН)
(1881 - 7.3.1939),
радянський партійний діяч, один із засновників Комуністичної партії Латвії.

Едуард СМІЛЬГІС
(1886 — 19.4.1966),
латиський театральний режисер, реформатор сцени, засновник і перший керівник Латвійського театру Дайлес

Ян РУДЗУТАК
(1887 - 28.7.1938),
латиський революціонер, більшовик. Кандидат у члени Політбюро ЦК, голова ЦКК ВКП (б). Був репресований. В 1956 році реабілітований.

Карліс ЗАЛІ
/Karlis ZALE/
(1888 — 19.2.1942),
латиський скульптор, автор пам'ятника Свободі в Ризі.